Не так давно, прогулюючись по віртуальним залах електронного супермаркету в пошуках гарної газонокосарки, я натрапив на привабливу пропозицію купити Nintendo Switch Diablo III Limited Edition зі знижкою в десять відсотків. Оскільки я дуже міцний і неймовірно суворий, то на таку нісенітницю давно вже не ловлюсь. Але в цей раз хитрий робот, підбирає товари на основі інтересів шкіряних виродків, зміг знайти слабке місце в моїй обороні. Безумовно, ці роботи коли-то захоплять планету, бо знають наші найпотаємніші бажання і мрії. Особисто для мене Nintendo – це в першу чергу теплі спогади про дитинство й ностальгія по тим часам. Буддисти кажуть, що людина, яка живе тільки минулим або майбутнім, не живе взагалі, бо одного вже немає, а друге ще не настав. Жити потрібно цим, але, чому б не згадати з чого все починалося?
Раніше було краще, або хвилинка ностальгії.
Вперше з Nintendo я познайомився в 1988 або 1989 році. У той час про подібних пристроях в СРСР практично ніхто і не чув. Максимум, що могли собі дозволити – Електроніка ІМ-02, відома в народі як «Ну, постривай» і збірник ігор для калькуляторів.
Консоль від Nintendo вперше з’явилася на ринку Японії в 1983 році і називалася вона тоді Famicom. У 1985 році її перейменували в NES і почали продавати в США, де вона придбала величезну популярність. Консоль продавалася в комплекті з великою кількістю ігор, найпопулярнішою серед яких була Super Mario Bros, яка згодом стала свого роду талісманом і візитною карткою компанії.
NES виявилася дуже успішною і затребуваною, за досить короткий термін вона змогла завоювати весь японський і американський ринок. Всього було продано 60 мільйонів приставок і 500 мільйонів копій ігор. Офіційно в СРСР ця консоль не поставлялася, але от неофіційно…
У мого друга батько обіймав якусь там посаду, вже не пам’ятаю який, але мабуть дуже важливий, оскільки жили вони непогано і могли дозволити собі купувати і діставати рідкісні імпортні речі (найчастіше США) – магнітофони, телевізори, одяг і т. д. Тому не дивно, що мій друг в один прекрасний день народження виявився щасливим володарем 8-бітної консолі NES. Ми досить багато тоді грали, і завдяки консолі від Nintendo я познайомився з такими іграми, як Super Mario Bros, Castelvania, Metroid, Dragon Quest, і, звичайно ж, The Legend of Zelda. Там спочатку на самій консолі було багато ігор, крім того, якщо я правильно пам’ятаю, батько діставав йому нові. Судячи з англійської мови – все це було родом із США. І телевізор у них був аж ніяк не «Рубін» або «Берізка». Шикарні ігри, спогади про які збереглися в мене донині. Здавалося б, що там може ця 8-бітна приставка? Пікселі розміром з будинок, примітивний звук, досить простий геймплей, але при цьому у всіх іграх відчувалася неймовірна, що запам’ятовується атмосфера, завдяки якій кожен запуск гри перетворювався в захоплюючу пригоду довжиною в цілий день.
Час минав, СРСР канув у лету, а ринок СНД в 1991-1992 р. р. наповнили неофіційні апаратні клони NES – Dendy 8-bit. Слідом за ними з’явилися надпопулярні Sega Mega Drive, потім вже пішла більш серйозна електроніка у вигляді ZX Spectrum з монохромними та кольоровими моніторами.
Ці нехитрі консолі і простенький комп’ютер познайомили мене з величезною кількістю нових ігор. Але, завдяки консолі від Nintendo, до того моменту у мене вже сформувався певний смак і вимоги до ігор, тому я не кидався грати у все підряд, як робили мої однолітки. NES встановила досить високу планку якості для ігор того часу.
На жаль, ринок консолей Nintendo у нас не склався. Принаймні це стосується України, 16-бітна SNES почала поставлятися в СНД у 1994 році, але це було вкрай складний час для всіх країн колишнього СРСР, і люди воліли купувати більш дешеві апаратні клони першої версії цієї консолі тобто ринком правила все та ж Dendy 8-bit. Ну і звичайно, попитом користувалися комп’ютери ZX Spectrum. Гри на них були дешеві, дістати їх було нескладно, а для зубожілого населення це відігравало вирішальну роль.
Наступного разу я знову зіткнувся з Nintendo вже в 1997 році. У той час я збирав на перший хороший комп’ютер, і через рік купив його, здається це був IBM x386 або x486 c кольоровим монітором. В моїй групі в інституті в одного хлопця була в наявності Nintendo 64. Це був перший курс, ми досить швидко роззнайомилися, оскільки знайшлися спільні інтереси у вигляді комп’ютерних ігор та електроніки. Потім до нашої тусовці приєдналися ще дві людини, які цікавляться тим же самим. Ось так ми вчотирьох і освоювали комп’ютери всі п’ять років навчання. У нас навіть часто так бувало, що в кімнаті стояли два загальних комп’ютера (важка спадщина комуністів, не інакше), для яких кожен купував або приносив окремі частини. Андрюха був «банком», у нього був вінт на 500 Мб, у мене був майже зібраний комп’ютер з корпусом і монітором, у когось- кабель, щоб з’єднувати комп’ютери за LPT/COM-портів, хто зміг дістати звукову карту і т. д. А щоб не було суперечок, ми окремо записували, що і кому належить.
Але для нас все починалося з ігор Nintendo 64. Ця консоль примітна тим, що фактично з неї почалася певна ізоляція» Nintendo від інших розробників ігор і консолей. Пов’язано це було з тим, що компанія випустила консоль, що використовує картриджі. І це в той час, коли всі конкуруючі консолі, такі як PlayStation Sony або від Sega Saturn використовували CD-ROM. Для видавців і розробників вигідніше було використовувати як раз таки CD-ROM, оскільки вони були дешевші у виробництві. Крім того, їх можна було випускати великими тиражами. Всі великі видавці і розробники не стали ризикувати і відмовилися від підтримки Nintendo 64, анонсувавши всі свої ігри для PlayStation.
У сформованій ситуації керівництво Nintendo прийняло рішення розробляти і просувати власні франшизи. Все це стало можливим в першу чергу завдяки талановитому геймдизайнеру Сігеру Міямото, створив такі хіти, як Зельда, Маріо, Донкей Конг і т. д. Хороший маркетинг, талановиті співробітники і якісні, цікаві ігри зробили свою справу. За обсягом продажів Nintendo 64 трохи поступилася лише PlayStation. А видавці і сторонні розробники кусали лікті, коли зрозуміли, який ринок вони упустили.
На Nintendo 64 мені запам’яталися кілька цікавих ігор. Перша – це гра Super Mario 64, яка стала однією з найбільш продаваних в історії відеоігор. Простий, на перший погляд, геймплей, виявився дуже захоплюючим і тому грали ми в неї дуже довго. Були ще якісь ігри, але в той період мені найбільше запам’яталася саме Super Mario 64. А потім в 1998 році, коли у мене вже був свій PC, Nintendo 64 вийшла гра The Legend of Zelda: Ocarina of Time, яка на даний момент за версією практично всіх авторитетних видань вважається найкращою грою за всю історію індустрії. Смутно пам’ятаю, що ми в неї досить багато грали. Толком вже не пам’ятаю всіх деталей, і навіть як ми примудрилися дістати цю гру, занадто давно це було. Тим не менше, сама гра запам’яталася.
Потім одногрупник приставку продав, щоб купити те чи прискорювач VOODO 3DFX , то Nvidia Riva TNT 2, вже точно і не пам’ятаю. Разом з першими PC до нас прийшли HOMM 2, Fallout 1&2, C&C, Diablo 1 і можна сказати, що почалася нова ера комп’ютерних ігор. Тому про консолях ми забули на довгі роки. Тим більше, що у нас вони були менш популярні і поширені, ніж в Європі, Америці і Японії.
З тих самих пір я зберіг теплі спогади про Nintendo. Не можу сказати, що я став ось прям фанатом їх продукції або ігор, але для мене Nintendo – це свого роду знак якості. Їх ігри, як мінімум в минулому, спиралися на три основних складових – атмосфера, увага до деталей і простий, але в той же час захоплюючий геймплей. Саме завдяки цьому Nintendo випускала шедеври, били всі рекорди популярності і продажів.
Частково із-за ностальгії і частково через бажання подивитися, що зараз являє собою продукція Nintendo я купив Nintendo Switch. Причому купив не відразу, а коли для неї сформувався ринок ігор. Крім того, з продажу вже зникли перші ревізії цієї консолі, з якими було багато проблем – відшаровуються при нагріванні екран, непрацюючі модулі Wi-Fi, проблеми з підтримкою microSD і т. п.
Купував я не звичайну версію. Мені сподобалося оформлення Diablo III Limited Edition, тому взяв її. Звичайно, оглядом цей текст назвати складно, швидше це будуть особисті враження людини, що останній раз бачив продукцію Nintendo в 1997-1999 роках.
Враховуючи високу вартість Nintendo Switch, давайте визначимося, кого може зацікавити ця консоль:
- У вас вже все є, PlayStation 4 Pro/ Xbox One X або обидві консолі відразу, є хороший PC і вам хочеться нових вражень і досвіду.
- Ви фанат Nintendo, обожнюєте їх франшизи, купуєте кожну нову частину, у вас є всі версії їх консолей починаючи з NES.
- Ви багато подорожуєте і вам потрібна мобільність, але при цьому ви хочете мати можливість пограти стаціонарно на телевізорі. Все це бажано в межах одного пристрою облікового запису і набору аксесуарів.
- У вас є діти і ви хочете мати «сімейну консоль». Всі основні франшизи Nintendo розраховані на будь-який вік від 6+ і до безкінечності. У них з задоволенням грають як дорослі дядьки і тітки, так і маленькі діти.
- Ви – Дитрум, який піддався ностальгії за славним часи NES.
В якості першої консолі Nintendo Switch не годиться точно, вона серйозно поступається і PlayStation 4 і Xbox One X. Мало того, не варто піддаватися масової істерії і з криком «Ну ціна однакова» кидатися порівнювати Nintendo Switch з іншими консолями. Це пристрої різного класу, вони спочатку створювалися для зовсім різних завдань і між ними немає практично нічого спільного.
Товар обличчям!
Після оплати замовлення кур’єр доставить вам велику красиву коробку, оформлену в стилі Diablo. Що примітно – на торцях коробки намальовано і пронумеровано весь вміст, що чекає вас всередині. Якщо ви чогось не дорахується після розкриття коробки – сміливо можете пред’являти претензію перевізнику або продавцю. Рекомендую перевірити всі одразу на місці. Я ж з кур’єром не один рік знаком, тому не відкривав на вулиці, а забрав додому для того, щоб зробити фото для статті. Всередині коробки компактно, в три шари, упакована консоль і всі аксесуари до неї.
Власне, одразу після того, як ви надрукуєте коробку в самому верху ви виявите консоль і два контролера (Joy-Con) до неї.
Ця секція виймається і відразу під нею ви знайдете фірмовий чохол з логотипом Blizzard, оформлений в стилі Diablo.
Секція з чохлом теж виймається, і під нею ви виявите док-станцію, спеціальний перехідник, в який можна вставити 2 контролера Joy-Con щоб отримати аналог повноцінного геймпада, дві заглушки для Joy-Con, необхідні для того, щоб при від’єднанні від консолі вони не злітали у вас з рук. Також в самому низу ви виявите блок живлення і кабель HDMI.
В цілому я б сказав, що комплектація досить багата. У коробці знаходиться сама консоль і все, що необхідно для її обслуговування, безпечного перенесення, підключення її до інших пристроїв і комфортної гри. Все компактно і зручно. Ось так це виглядає разом:
Зверніть увагу на відбиток пальця в нижньому лівому куті екрану і пил на ній же. І це з’явилося за той час, поки я все це розпаковував. Екран Nintendo Switch дуже мазкий.
Лицьова сторона док-станції прикрашена гравіруванням в стилі Diablo. Така ж гравірування є на задній панелі консолі. Крім того, обидва Joy-Con сірого кольору, що відрізняється від стандартних червоного і синього.
Трохи не забув, в комплекті йде картка з кодом для гри Diablo III. Якщо чесно, при купівлі сама гра мене цікавила мало, я виходив її уздовж і впоперек на інших платформах, але от оформлення консолі в єдиному, похмурому стилі Diablo мені сподобалося. Я думав купити комплект з Зельдов, але там стандартне оформлення, просто додатково до консолі йде гра.
В незвичайному, фірмовому оформленні з символікою гри є ще версія консолі для фанатів Покемонів і Super Smash Bros, але я особливо не фанат, тому зупинився на Diablo.
Установка та налаштування
На задній панелі док-станції є відкидається пластикова кришка, відкриваємо її, підключаємо в знаходяться всередині роз’єми кабель від блоку живлення і HDMI кабель, закриваємо. Далі підключаємо кабель HDMI до телевізора або монітора, блок живлення в розетку. Все, док-станція готова до використання. Розбереться навіть немовля.
Далі йде сама консоль, підключаємо ліворуч і праворуч Joy-Con, вони легко єднаються, проблем не виникне. Є невеликий люфт, трохи напружує, якщо чесно. Я звик, щоб усе було добре.
Включаємо консоль. З заводу вона заряджена на 30%. Природно після включення консоль запропонує вам створити нового користувача і пов’язати його з обліковим записом Nintendo. Для регіону СНД краще вибирати Росію. Так, на форумах пишуть, що купувати ігри за долари трохи вигідніше, але це якщо у вас є в наявності доларова картка і власне самі долари. А якщо вам потрібно купувати їх, тобто буде конвертація при покупці, то різниці немає ніякої. Якщо ви не з РФ, то все одно вигідніше вибирати цю країну, оскільки в будь-якому випадку ви менше втратите на конвертації в рублі. Так, що зовсім добре, так це те, що навіть якщо ви вибрали Росію в якості основної країни, кредитки ви можете підключати будь – видані американськими банками, українськими банками, білоруськими банками і т. д. Гроші не пахнуть. В цілому процедура реєстрації та підключення кредитки зайняла хвилин п’ять. Чому це добре і круто?
Наведу пару прикладів з особистої практики.
Apple Store – ви повинні підключати кредитку, видану банком того регіону, який обрали при реєстрації. Тобто якщо ви живете в Білорусі, а країну вибрали Росію, то у вас приймуть тільки кредитну карту, видану російським банком. І неважливо, що у вас є карта, отримана в одному з банків вашої країни, неважливо, що вона відкрита для платежів по всьому світу. Абсолютно ідіотські регіональні обмеження. Я тільки що перевірив, нічого не змінилося, російська обліковий запис не приймає українську кредитку і навпаки, українська обліковий запис не приймає російську кредитку.
Playstation Store – з одного боку, там все краще, бо вони працюють окремо з усіма країнами СНД. Тобто, ви можете оплачувати гри у своїй валюті, без додаткової конвертації. Але там часто твориться повний пекло з кредитними картами. Тобто у вас є міжнародна кредитна картка, ви розплачуєтеся їй в Стиме, Ориджине, в кафе на відпочинку за кордоном і т. д. Але, з якоїсь невідомої причини PlayStation Store її не приймає. Або ще краще, ви підключили карту, купили 1-2-3-10 ігор, а при купівлі наступної гри отримуєте помилку. І це не поодинокі випадки, коли я з цим зіткнувся, то дізнався, що офіційні та неофіційні форуми переповнені скаргами на проблеми з кредитними картами. Я особисто виніс мозок глобальної техпідтримці по регіону СНД, поки вони не зізналися, що просто не мають доступу до фінансової інформації і можуть лише давати поради – змінити тип карти, вводити латиницею, вводити точний розрахунковий адресу, змінити банк… Причому проблема не в банках, до них навіть запит на зняття грошей не приходить. Я виніс мозок операторам свого банку. Дійшло до смішного, Visa Gold перестала працювати, а отримана в тому ж банку Visa Virtual чудово працювала, а через місяць чи два знову почала працювати стара Visa Gold. І такі проблеми виникають у жителів РФ, України і всього СНД. Так, це не набула характеру глобальної проблеми, але річ неприємна.
Ось тому я так радий простий і швидкої реєстрації облікового запису в Nintendo і такого ж простому підключенню кредитної карти Nintendo eShop. До речі, у продажу є картки поповнення рублевого і доларового рахунків. Купувати їх, зрозуміло, варто тільки у надійних магазинах.
Після того, як ви зібрали і зареєстрували обліковий запис – можете сміливо починати витрачати свої гроші на нові ігри. Варіанти гри на консолі у вас такі:
- Поставити консоль на док-станцію, зняти з неї Joy-Con і грати на екрані монітора/телевізора 1920х1080 60 FPS.
- Грати на самій консолі в портативному режимі, прикріпивши ліворуч і праворуч Joy-Con.
- Один Joy-Con ви можете зняти і дати другові чи подрузі, другий залишити собі і грати удвох на одній консолі, поставивши її перед собою (ззаду є отщелкивающаяся пластикова ніжка), або ж ви можете вивести зображення з консолі на монітор або телевізор.
Зручно? Так. Ви не залежите від ситуації та оточення. Можна взяти консоль з собою в дорогу, щоб скрасити десь довге очікування, а потім приїхати додому, підключити її до телевізора і розвалившись на дивані продовжити гру.
Ігри та враження від використання.
Якось так у мене склалося в житті, що яким би добрим і гарним не був новий гаджет, я завжди спочатку бачу всі недоліки, а потім вже помічаю гідності. Звичайно, можна почепити рожеві окуляри і захоплено ахати, намагаючись виправдати покупку перед самим собою. Але краще вчасно зрозуміти, що ти купив якусь фігню і повернути її по гарантії. Звичайно ж, знайшлися речі, які відразу і категорично мені не сподобалися на Nintendo Switch.
В Nintendo Switch катастрофічно мало власної пам’яті. Всього 32 Гб. У мене туди помістилася одна гра Diablo III. А коли я почав встановлювати інші, мені повідомили, що у мене близько 7 Гб місця і було б непогано вставити microSD карту. Зараз я тимчасово поставив на карту 32 Гб, але замовив собі microSD від Samsung на 128 Гб. Карти підтримуються всіх типів, об’ємом до 2 Тб.
Гри на Nintendo Switch ви можете купувати в двох варіантах – картриджі і завантаження файлів. Регіональних обмежень на використання картриджів немає, тому їх можна продавати, обмінювати, відправляти друзям в іншу країну і т. д. Крім того, картриджі коштують дешевше, ніж цифра і вони безпечні для дітей – їх покривають чимось дуже-дуже дуже гірким і безпечним, щоб діти випадково не проковтнули.
Особисто мені зручніше цифрова завантаження, тому довелося потурбуватися розширенням пам’яті системи. Але це відразу плюс 30$ до вартості консолі. Я вважаю, що раз вже Nintendo зробили консоль, то повинні орієнтуватися не тільки на зміст, але і на цифрові завантаження, а для цього потрібно в три рази більше пам’яті, ніж є на борту Nintendo Switch. Приміром, коли вийшла Playstation 4, у неї було 500 Гб HDD, чого цілком вистачало на 5-6-10 ігор. Тобто це розумний середній обсяг пам’яті системи, якого більшості вистачало. За бажанням можна було докупити гвинт на 1 Тб. Що ж стосується Nintendo Switch, то тут докуповувати microSD доведеться в обов’язковому порядку.
Незважаючи на наявність Bluetooth, консоль не підтримує сторонні пристрої. Зокрема, навушники. Враховуючи, що у мене практично всі бездротові навушники, це не дуже зручно. Для виводу звуку на навушники або колонки вгорі консолі є 3,5 мм роз’єм, крім того, вона вміє передавати звук по HDMI. В принципі, враховуючи, що Nintendo дозволяє підключити до 8 повноцінних геймпадів (не половинки Joy-Con, а саме геймпади за типом Dualshock 4), то я розумію, чому не зробили підтримку сторонніх пристроїв. Це складно, і швидше за все без другого Bluetooth-модуля розробники б не обійшлися. Рішення є, але воно криве. Продаються окремі USB Type-C Bluetooth перехідники, які вставляються в консоль і до них вже підключаються навушники. Рішення спірне і незручне, як на мій погляд.
В цілому, по основних недоліків у мене все. Далі по тексту я знайду до чого ще причепитися, але поки після реєстрації включаємо консоль і власне ось так виглядає основне меню.
Є у мене пунктик – люблю прості, інтуїтивно зрозумілі і при цьому лаконічні інтерфейси. В Nintendo, схоже, про це моєму пункті знають і тому для своєї консолі зробили саме такий інтерфейс. Хоча, якщо говорити серйозно, то у них великий віковий охоплення аудиторії. Оригінальні франшизи Nintendo збирають навколо себе аудиторію від 6 років і аж до нескінченності. Я впевнений, що навіть Дункан Маклауд часом грає в Super Mario. Тому завдання розробників – зробити максимально зрозумілий інтерфейс, в якому з легкістю розбереться і дорослий, і дитина.
В центрі знаходиться ваша стрічка з іграми. Зліва вгорі – список користувачів консолі, праворуч вгорі – час, Wi-Fi, рівень заряду акумулятора.
Внизу знаходиться дуже просте меню. Сторінка з новинами, причому реально корисна сторінка, де можна підписатися на різні канали. Там публікується інформація про нові іграх, топах по місяцях, знижки та акції. Далі – перехід в Nintendo eShop, Галерея, де ви можете переглянути свої скріншоти, Налаштування контролерів (Joy-Con, геймпади і т. д.) і Налаштування самої консолі. Якщо зайти в будь-які налаштування – там зможе розібратися навіть дитина, все дуже просто і доступно. Це ось той самий момент, коли немає нічого зайвого, а над юзабіліті інтерфейсу попрацювали дійсно хороші фахівці.
Nintendo eShop побудований за таким же принципом – зручні та зрозумілі категорії, осудна сортування, релевантний пошук. Будь-яка потрібна гра знаходиться за якихось 20 секунд. Крім того, можна окремо подивитися новинки, знижки і різні топи завантажень.
Що особливо зручно в цьому всьому – екран адже сенсорний. Тобто вам не обов’язково використовувати для навігації Joy-Con або геймпад. Ви можете як в телефоні все швидко проклацувати одним пальцем, включаючи набір тексту в рядку пошуку. Це реально зручно, особливо коли ви не вдома.
Недолік екрану – він ДУЖЕ мазкий і сильно бликует на сонці. При яскравому сонячному світлі не пограти особливо. Ну, і чистячий набір серветок зайвим для нього не буде.
Ціни на ігри високі. Всі без винятку популярні франшизи самої Nintendo коштують від 4499 рублів і вище. Це стосується всіх Покемонів, Super Mario, Donkey Kong і т. д.
Першою грою, яку я купив для Nintendo Switch стала Super Mario Odyssey (4499 р.)
Слідом за нею я купив The Legend of Zelda: Breath of the Wild +2 DLC (6700 рублів)
Ви ж розумієте, купити Nintendo Switch і не взяти для неї два найбільш відомих і популярних гри, історія тягнеться з 1983 року, просто неможливо. Ці дві гри втілюють у собі ідеї, закладені ще на початку вісімдесятих. Атмосфера, геймплей і увага до дрібниць. Супер Маріо давно вже став візитною карткою компанії. На мій погляд, це взагалі самий впізнаваний комп’ютерний персонаж за весь час існування відеоігор. І оскільки я свого часу починав саме з цієї гри, то не купити її я не міг. Взяв 3D-версію з відкритим світом, хочеться подивитися на прогрес. Потім планую купити класичну New Super Mario Bros. U Deluxe.
Що стосується The Legend of Zelda: Breath of the Wild – це вершина творчої думки розробників, і, звичайно ж, якщо вам цікавий цей жанр, то пройти повз неї ви не зможете, незважаючи на реально КІНСЬКИЙ цінник. Я зайшов в Super Mario Odyssey, щоб зробити скріншоти, і залипнув там на годину. У світі Зельди застряг ще хвилин на сорок.
Брат фанатіє від Stardew Valley (859 р.), тому купили і її.
Ну, і Diablo III (3699 р.), куди ж без неї, але ця гра йшла в комплекті з консоллю.
В принципі, ось це і є мій стартовий набір ігор. До Покемонів я байдужий, серія Super Smash Bros. Ultimate теж мені не особливо цікава. Що стосується франшиз Nintendo, то в планах поступово купити нові частини Super Mario, ремейк Зельди, який вийде в 2019 році і новий Donkey Kong. Але це поступово, бо кожна гра коштує 4499 рублів і вище.
Що стосується інших розробників ігор, то там цінова політика набагато м’якше. Розкид цін від 150 до 2000 рублів. Більшість придатних інді-проектів продаються за цінами 500-1700 рублів. Так, звичайно, це дорожче, ніж в Steam, але на консолях ігри ЗАВЖДИ були дорожчими, ніж на ПК.
Один з недоліків консолі – скріншоти. Я спеціально виклав кілька для прикладу. Скріншоти вона робить добре, на екрані все виглядає відмінно, але передавати їх на зовнішні пристрої у вихідній якості Nintendo Switch не вміє. Тому доводиться завантажувати скріншоти в свою стрічку Facebook або Twitter, і завантажуються вони туди набагато гіршої якості, ніж оригінали. Як записати їх на щось типу флешки або перенести на microSD я поки не знайшов. Якщо ця функція і є, то вона не очевидна. В цілому – для мене це не критично.
Найкращий варіант гри на Nintendo Switch – портативний. Тобто консоль у вас в руках, Joy-Con кріпляться до неї зліва і справа. Відчувається, що більша частина ігор заточувалася саме під такий варіант гри. Тобто зручніше використовувати консоль в тому вигляді, в якому її найчастіше показували в рекламі
Деякі ігри пропонують від’єднати Joy-Con і тримати їх в руках, щоб жестами управляти додатковими діями в грі. Для мене це менш зручно, тому що самі Joy-Con дуже легкі і не відчуваються в руках, крім того, немає точки опори. Можливо, до цього просто треба звикнути.
Використання Nintendo Switch як стаціонарної консолі мене не вразило. Так, вона тягне 1920х1080 60 FPS, і можливо після важкого дня зручно пограти з дивана або розвалившись у кріслі. Але от якість картинки… Відчувається, що у деяких ігор є проблеми з масштабуванням і підгонкою картинки до такого дозволу. Часто картинка буває замыленной, видно драбинки на кордонах об’єктів або великі пікселі. Ігри самої компанії виглядають добре і на екрані консолі, і на екрані телевізора, чого не можна сказати про ігри від інших розробників.
Але в цілому якість гри на великому екрані прийнятне. Я просто звик грати в 2к/4к на Playstation 4 або PC, тому і чіпляюся до Nintendo. А людям, у яких в будинку не так багато місця під техніку, і яким потрібна мобільність, але в той же час і стаціонарний режим – Nintendo Switch підійде ідеально.
It’s me, Mario!
Зазвичай у заключній частині автори виставляють оцінку, закликають обов’язково придбати гаджет, ще раз перераховують всі сильні сторони. Я так робити не буду і можу говорити лише за себе. В цілому, я залишився задоволений покупкою Nintendo Switch. Користуватися консоллю зручно, вона нагадує конструктор, який можна збирати і перезбирати в залежності від своїх потреб. Я отримав масу позитивних вражень проходячи старі добрі ігри від Nintendo, в 2019 році вони граються нітрохи не гірше ніж у 1988. Ігор від сторонніх розробників в магазині досить багато, можна знайти щось певне під свій смак. Особисто для мене покупка Nintendo Switch стала маленьким святом, влаштованим для самого себе.
Маріо…Маріо ніколи не змінюється.
