Я егоїстка і я задовбали чути закиди на свою і чужу адресу від «білих і пухнастих».
Як і належить эгоистке, я не знімаю рюкзак в транспорті, якщо він не величезний і якщо навколо немає натовпу. А ви, звичайно, втілення альтруїзму, адже ви хочете, щоб я потримала в руках цю важку штуку, створюючи собі незручності, всього якихось півгодини- тоді ви спокійно зможете пройти до виходу. Так, вас і ви всі свято переконані, що для того, щоб кожен з вас уникнув пари секунд дискомфорту, комусь варто потерпіти незручності протягом більш тривалого часу. Але тут я егоїстка.
А от Діма. Якщо Діма не вийде на роботу протягом пари днів без лікарняного, він позбутися премії, складовою пристойну частину зарплати, піде на лікарняний — теж втратить в грошах. Але Діма егоїст — він до останнього намагатиметься не зробити дірку в своєму бюджеті, ризикуючи вашим дорогоцінним здоров’ям. Ваша аж ніяк не егоїстична логіка говорить вам, що він повинен відмовитися від зовсім не зайвою (інакше став би він з-за неї так мучитися) частини свого доходу, тільки щоб не створювати ризик зараження для вас. Але ви не егоїсти, немає. Втім, як це не егоїсти? Нехай Діма страждає, зате у вас все буде зашибісь — не егоїстично? Ні, не егоїстично, ви ж не Діма, ви ж такі гарні.
Життя — ось така несправедлива штука. У ній весь час хтось терпить незручності і має проблеми. Але це не задолбали, задолбали повальне прагнення приміряти німб і затаврувати оточуючих. Я-хороший, а ось вони, гади, он як себе ведуть. Не смішіть мої тапки — ви думаєте про їх комфорт і благополуччя не більше, ніж вони про вашому. Це у вас щось прищемити, а не боротьба добра зі злом прийняла нові форми. Ось так і кажіть.
