Тут зачепили тему ділової комунікації. Від себе хочу додати, що дивна логіка спілкування притаманна не тільки клієнтам, але і простим користувачам соціальних мереж. Досить часто помічаю, що деякі люди надто серйозно ставляться до такій штуці, як інтернет.
У відомій синьою соцмережі у мене є додаткова сторінка, використовувана для роботи. На ній немає зайвої інформації, все — від аватарки і розділу з особистою інформацією до постів на стіні — суто по справі. Зроблено це спеціально так, щоб у стороннього користувача не виникало запитань, що це і з чим його їдять.
Час від часу я шукаю потенційних замовників і додаю їх в друзі. Не пишу ніяких вступних повідомлень (досить подивитися на більш ніж інформативну і лаконічну аватарку) і жодним чином не нав’язуюся, додалися — добре, немає — я не в образі. Здавалося б, купа народу надходить так само, як і я, цілком буденне явище. Але деколи зустрічаються унікальні особистості. Вони чомусь вважають, що їх обирали цілеспрямовано, перериваючи всю базу даних соцмережі.
А ще вони впевнені в цілковитій таємності своїх сторінок. Інакше я нічим не можу пояснити подібні діалоги, які починаються після отримання ними заявки.
— Знайомі?
— Здрастуйте, хочу запропонувати вам свої послуги по виготовленню бла-бла-бла (копіюю інформацію зі сторінок).
— Як ви мене знайшли?
Вибачте, що? Ваша сторінка в відкритому доступі, як і основна інформація на ній, також відкрита можливість додавання в друзі… В ФСБ я зверталася, не інакше.
Або ось:
— Ти хто?!
— (Блін горілий, переглянь сторінку, хоча б глянь на аватар, там все написано!) Здравствуйте, я бла-бла-бла…
— Що тобі треба?
— (Шоколаду! Ти взагалі читав, що тобі відповіли?) Як я вже повідомила, я пропоную послуги…
— Я фіг зрозумій з ким не буду спілкуватися!
Вітаю, ти вже спілкуєшся. Чому не можна відповісти «мене не цікавить» або просто проігнорувати?
А буває і навпаки, пише мені невідомий:
— Привіт, ти ж знаєш Машу Іванову?
— Добрий день, ні, не знаю.
— Але вона ж у тебе в друзях!
Шановний, ти пишеш навіть не на особисту сторінку! Невже ти гадаєш, що кожну людину з розділу «Друзі» (яких кілька тисяч і багато з яких додалися самостійно) я знаю в реалі? Найцікавіше, що такі люди не обмежуються одним питанням, починають допитуватися: раптом я приховую інформацію про цю Маше?
Такі діалоги — не дуже часте явище, але і одиничними випадками їх теж не назвеш. Зараз я вже не вступаю в розмову з такими персонами, іноді навіть вдаюся до чорного списку, якщо людина надто настирливий у своїх підозрах. Але мені досі цікаво, що відбувається у них в головах?
