Ізраїль чекає від Росії жест небаченої щедрості

225


З’являються повідомлення про те, що Москва могла б надати Ізраїлю дуже важливу для цієї країни символічну послугу. Мова йде про передачу тіла давно страченого в Сирії людини, якого вважають найвидатнішим ізраїльським розвідником всіх часів. Про кого йде мова, що особливого він зробив — і навіщо Росії така співпраця?
В Ізраїлі один з місцевих телеканалів розповсюдив інформацію, що, можливо, «високопоставлена російська делегація вивезла з Сирії труну з останками ізраїльського розвідника Елі Коена, страченого в 1965 році». Телеканал посилається на неназвані сайти сирійської опозиції, тобто практично на бабусю біля під’їзду. Офіційно в Ізраїлі ніхто нічого не коментує. Цей витік можна було б пропустити повз вуха, але вона аж надто добре вкладається в тенденцію російсько-ізраїльських відносин, навіть якщо журналісти в Тель-Авіві все придумали.
Виступаючи на брифінгу в ході недавнього візиту до Москви, прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу заявив, що повернення тіла танкіста Захарії Баумеля не є провісником прориву в проясненні долі інших зниклих без вести ізраїльтян. Але в той же час глава уряду заявив, що зусилля в цьому питанні не припиняються, і президент Володимир Путін висловив готовність надати допомогу. При цьому російський лідер спеціально підкреслив, що російським спецназівцям «було непросто дістатися до місця поховання Баумеля. А ось з Елі Коеном все набагато простіше.
Спочатку контакти між Росією та Ізраїлем з приводу надання сприяння в пошуках останків ізраїльських солдатів почалися в травні 2016 року. Справа в тому, що в закритій частині експозиції музею військової техніки в підмосковній Кубинці зберігався ізраїльський танк «Магів-3», підбитий і захоплений сирійцями в Лівані під час війни 1984 року. Ізраїль довго і послідовно вимінював у сирійців не тільки полонених, але і тіла загиблих, а от екіпаж конкретно цього танка вважався зниклим без вісті. За інформацію про їх долю «Моссад» пропонував великі гроші.
В іудейській релігії дуже шанобливо ставляться до процесу поховання. Єврей повинен бути похований цілком. Тому в Ізраїлі навіть існує спеціальна служба, яка, наприклад, в той період, коли вибухи в людних місцях країни були звичайним явищем, ретельно збирала найдрібніші фрагменти людських тіл і навіть краплі крові. Це питання релігії і поваги. А тут додатково з’ясувалося, що мобілізація в 734-ю танкову бригаду проводилася серед не просто резервістів, а серед договірних ешиботников», учнів релігійних шкіл. Армія укладала контракт з єшивой на три роки, протягом яких солдати поєднували службу в танку з вивченням Тори. У цих частин навіть окремий розпорядок дня, враховує молитви.
Танк стояв в Кубинці і нікого не чіпав. Серед співробітників музею ходила байка про те, що нібито всередині знаходяться останки танкістів, за що його прозвали «сталевий труну». Це була абсолютна неправда, але в музеї її всерйоз її повторювали відвідувачам. Коли ж ця нерозумна байка досягла Ізраїлю, там стався переполох. В танку нібито можуть перебувати незахороненные за звичаєм останки резервістів-«ешиботников». В результаті за особистим розпорядженням Володимира Путіна танк був переданий ізраїльтянам, але паралельно почалися пошуки тіл екіпажу. Знайшли поки тільки Захарію Баумеля.
В Ізраїлі цей жест оцінили. Раніше сирійці і єгиптяни торгувалися з Ізраїлем за кожного полоненого і за кожне тіло. А тут росіяни, ризикуючи своїм життям, абсолютно безкоштовно зробили вчинок, надзвичайно важливий не лише для родичів загиблого танкіста, але для всієї релігійного життя Ізраїлю. Таке трапляється вкрай рідко. Потім стався відомий інцидент з російським літаком — і на деякий час контакти були заморожені. Але незабаром було прийнято рішення все-таки відокремити пошукову сферу від конкретних воєнно-політичних обставин.
Це не означає, що завтра Москва може взамін щось важливе конфіденційно попросити в Тель-Авіва. Але може післязавтра. Близький Схід – складна традиційна система, яка вимагає безлічі самих різноманітних жестів, які в сукупності створюють необхідну атмосферу спілкування. Немає сумнівів, що Росії потрібна координація дій з Ізраїлем в масі різноманітних сфер, і дружні жести створюють необхідні для цього передумови. На практиці це може позначитися не відразу, але коли-небудь обов’язково позначиться.
А останки Елі Коена для Ізраїлю – один з надзвичайно чутливих символів. З моменту його страти на площі аль-Мардха в Дамаску в 1965 році Тель-Авів не припиняв спроб його повернути. Додатково активна в цьому питанні його сім’я – брат Моріс, також колишній співробітник Моссада і сини. Вони вхожі в політичну еліту Ізраїлю і досить впливові.
Елі Коен виріс в єгипетській Олександрії і був висланий звідти за «сіоністське діяльність». Насправді він мало не з підліткового віку працював на різноманітні спецслужби Ізраїлю. Єгиптяни тричі заарештовували, але він примудрився доводити свою невинність. Після висилки в Ізраїль він бідував, працював бухгалтером в мережі супермаркетів, кілька разів просився в Моссад, але його не брали. По-перше, існував категоричну заборону на прийом у розвідку добровольців, а, по-друге, він не вмів говорити на розмовному івриті (вдома говорили по-арабськи з єгипетським акцентом, а іврит він навчав по Торі). Але через кілька років його все-таки покликали вже в АМАН — військову розвідку, згадавши про молоду людину з феноменальною пам’яттю і самовладанням, і котрий уміє вести себе як араб.
Так на світ з’явився Камаль Амін Таабес (Тават), «підприємець імпорт-експорт», спадкоємець мільйонного стану з сирійськими корінням.
За легендою, в дитинстві він з батьками жив в Аргентині і тепер повернувся в Буенос-Айрес. Але йому тут все не так, і дуже хочеться повернутися на історичну батьківщину, в Сирію, щоб служити на благо народу. З цією метою він став відвідувати Ісламський клуб в Буенос-Айресі, зав’язувати знайомства з сирійцями, серед яких траплялися дуже впливові особи.
Але головним для його подальшої кар’єри стало знайомство з опальним сирійським майором-танкістом, надісланим з Дамаска з очей геть максимально далеко – на посаду військового аташе в Аргентині. Звали його Амін аль-Хафез з родовим прізвиськом «лев» — Асад.
Коли Хафез Асад прийде до влади в Сирії, Камаль Таабес вже буде його кращим другом, незамінним людиною в еліті сирійської армії. Він жив буквально навпроти будівлі Генерального штабу Сирії, і багато його донесення в Тель-Авів містили в тому числі і дані про те, в яких кабінетах і до якого часу горить світло, і хто входить і виходить з будівлі. Таким примітивним способом обчислювалися оперативні наради Генштабу, що часто давало практичний результат. Крім того, Коен-Таабес часто закочував вечірки, на яких гуляв «близьке коло» — кілька полковників Генштабу зі своїми секретарками. Холостяк Таабес часто залишав ключі від своєї квартири цим полковникам з секретарками, що робило його і зовсім незамінним.
В результаті Таабес знав про сирійської армії всі, особливо про позиціях на Голанських висотах. Він неодноразово туди їздив, навіть ночував у штабі танкової дивізії. Йому показали розташування 80-ти нових 122-мм гаубиць, тільки що привезені з Одеси. Він своїми очима бачив 200 танків Т-55 буквально в день їх поставки в Сирію. Він фотографував Міги та оперативні документи Генштабу.
Більше того, йому світила неймовірна політична кар’єра. Асад запропонував своєму «другові Камалю» на вибір посади міністра інформації і друку або заступника міністра оборони. Коен делікатно відмовився. Але Хафез Асад не вгамовувався. У нього тоді ще не було достатньої кількості синів-спадкоємців, і він всерйоз розглядав кандидатури наступників «не з родини». Елі Коен – випускник Мидрешет Рамбам, на той момент самої авторитетної єврейської релігійної школи на світі, знавець Тори і Талмуда був третім у списку потенційних наступників Хафеза Асада на пост президента Сирійської Арабської Республіки. Це був би єдиний такий випадок в історії, якщо б таке сталося.
Коена підвела його надактивність. Він слав в Ізраїль незліченна кількість радіограм, буквально сотні, причому прямо з власної квартири навпроти сирійського Генштабу. На даху багатоквартирного будинку він встановив спеціальну антену. При цьому здавалося, що іноді він «розмовляє» з Тель-Авівом просто від самотності і крайньому ступені фізичного і нервового виснаження. Наприклад, почувши по радіо повідомлення про те, що ізраїльська футбольна збірна комусь програла, він посилав у Тель-Авів гнівну телеграму «скажіть їм, що б не програвали! Вони мене ганьблять!». На дозвіллі він випилював ніжки біля столиків для гри в нарди, щоб закласти туди фотоплівку.
Престижний квартал в Дамаску, де він жив, утиканий іноземними посольствами.
Тривогу забили радисти посольства Індії, які поскаржилися сирійцям, що їх сеанси зв’язку з Делі регулярно забиває невідомий передавач.
Сирійці насторожилися. З Москви прибув новітній мобільний пеленгатор, який спершу вказав на сусідній з коэновским будинок. Будова знеструмили і обшукали квартири. Коен не звернув уваги на те, що у нього в цей момент вимкнулося світло (нормальне для Дамаска історія), і продовжив передачу на батарейках.
Радянські інструктори порадили сирійцям не просто відключати світло, а перевірити даху. В результаті з другої спроби Коен була запеленгована і взято в прямому сенсі слова з передавачем в руках. У його квартирі крім звичайних шпигунських атрибутів виявили ще й вибухівку, замасковану під мило. Елі Коен планував відправляти працювали у Сирії кілька відомим збіглим нацистам «вибухають посилки», на що Тель-Авів формально санкції не давав.
Три місяці його страшно катували, потім перевезли на базу танкової бригади під Дамаском, де арештованого відвідав особисто президент Хафез Асад. Вважається, що тільки Асаду Елі Коен назвав своє справжнє ім’я. У якийсь момент Коен погодився вести радиоигры, але примудрився подати сигнал про роботу під контролем. Ізраїль розвинув неймовірну кампанію з порятунку Коена, в яку були залучені Шарль де Голль, папа римський Павло VI і ще з десяток знаменитостей. В Дамаск прилетів один французький офіцер, одружений на сирийке, і знайомий з Асадом. Він привіз з собою чек на мільйон доларів і обіцянку поставити в Сирію трактори і машини швидкої допомоги. У самому Ізраїлі всі газети на особисте прохання Бен-Гуріона щодня виходили з Коеном на першій смузі. Навіть з Москви приходили сигнали «вести себе в рамках».
Нічого не допомогло. 18 травня 1965 року на площі аль-Мардха в Дамаску, де традиційно влаштовувалися публічні страти, міський кат Абу-Салім, гігант з величезним животом і пишними вусами привів у виконання смертний вирок. Ще шість годин тіло Елі Коена висіло на площі.
Елі Коен був похований на єврейському цвинтарі Дамаска з дотриманням всіх церемоній, за чим стежив головний рабин Сирії вісімдесятирічний Миссим Андабо. Тим не менш, через п’ять років диверсійна група ізраїльської військової розвідки спробувала таємно викопати тіло Коена і перевести його в Ізраїль. Амбітна операція закінчилася провалом. Сирійці ж після цього перемістили тіло ізраїльського розвідника в залізний бункер на глибині 30 метрів, розташований на території однієї з елітних військових частин. Імовірно, це штаб 70-ої танкової бригади під Дамаском. Дістати його звідти немає жодних проблем, була б на те політична воля.
Якщо зараз ізраїльські журналісти не брешуть (а поки що їх джерела не є достовірними), то логічніше було б організувати передачу тіла Елі Коена Ізраїлю на травневі свята. По-перше, там як раз буде відкрито меморіал пам’яті блокади Ленінграда, а, по-друге, 18 травня – дата його смерті.
В Ізраїлі вважають Елі Коена своїм найвидатнішим розвідником за всі часи. Для Тель-Авіва це був би небачений жест. Просив саме про Елі Коэне прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху Володимира Путіна – ми точно сказати не можемо. Але не можемо й виключати.