У північній частині Італії неподалік від містечка Верчелли знаходиться абатство Санта-Марія-ді-Лучедио. Воно вважається чи не найбільш зловісним і таємничим місцем у всій Італії. Місцеві жителі не вирішуються прогулятися по тутешніх околицях без особливої необхідності. А туристи відзначають відчуття моторошного страху, яке змушує залишати абатство як можна швидше. Згідно з легендою, в підземелля монастиря закритий небезпечний дух.
Монастир збудували монахи-цистерцинцы у 1123 році. Ченці займалися вирощуванням рису, чим здобули собі добру славу і повагу з боку решти населення. Рис допомагав боротися з бідністю і голодом, так як виявився дешевше і корисніше, на відміну від традиційної для місцевої кухні пшениці. Ченці зуміли розбити великі рисові поля і навіть організувати на них штучну систему зрошення. Словом, у ті часи монастир користувався доброю славою, і ні про які злих духів тут не було й чути.
Перша подія, яка порушила спокійний хід історії в цих краях, була несподівана смерть принцеси Ефросиньи, яку відправили сюди після того, як схопили при взятті Константинополя під час Четвертого хрестового походу. Дівчина була невтішна у своєму горі, а через рік померла. Досі невідомі багато обставини цієї дивної посилання, проте саркофаг з тілом дівчини досі зберігається в цьому чоловічому монастирі.
З 4 століття були часом неспокійними як для абатства, так і для всієї Північної Італії. Тут з одного боку з’явилася велика кількість всяких чаклунів, чорних магів і єретиків. З іншого боку вирувала місцева інквізиція, яка з особливою пристрастю і жорстокістю карала всіх, хто звинувачувався в чаклунстві. Саме з тих пір існує легенда, згідно з якою до однієї з колон центрального залу монастиря приковували всіх обвинувачених перед виконанням вироку. З тих пір колона періодично покривається незрозумілими з точки зору науки крапельками рідини, а всередині неї чуються тихі стогони. Місцеві жителі називають це «плачем» колони над страшними спогадами з минулого.
Але це була не остання страшна сторінка в історії абатства Санта-Марія-ді-Лучедио. Інквізиції не вдалося позбутися всіх чорнокнижників в цьому регіоні. І в 1684 році один з таких горе-чаклунів на кладовищі, яке знаходиться біля монастиря, провів магічний ритуал. Внаслідок цього ритуалу він нібито викликав демона, з яким не зміг впоратися. Після цього в окрузі стали відбуватися страшні події.
То знаходили тіла місцевих жителів, які поверталися в темний час доби додому. То дівчатам у снах був дух, що змушував їх спокушати ченців. Як би те ні було, але монастир дійсно дуже швидко став занепадати. Однак у ньому самому продовжували відбуватися якісь страшні ритуали, катування і навіть вбивства. Про це розповідали кілька молодих хлопців, які наймалися на сезонну роботу, але піддавалися катуванням, і в підсумку змогли втекти.
Потроху про абатстві і його жахи дізналися у Ватикані і надіслали досвідченого екзорциста. Він зміг приборкати демона і запечатати його під вівтарем церкви Святої Марії. Кажуть, що для упокорення демона він написав спеціальну музику, ноти якої можна і зараз побачити на фресці в напівзруйнованій каплиці абатства. Місцеві впевнені, що якщо програти цю мелодію в зворотному порядку, то страшний дух буде знову вільний. Правда, насилу віриться, що досі ніхто не намагався цього зробити.
З 1784 року абатство Лучедио є офіційно закритим. Але тепер сюди з’їжджаються дослідники паранормальних явищ, любителі містики і прості туристи, охочі відчути на собі страшну атмосферу монастиря. На цвинтарі біля монастиря періодично продовжують проводити ритуали, після яких місцеві знаходять останки тварин, а один раз – труп дівчини.
У стінах поступово руйнується монастиря виявили скелет у чернечому одязі. А в підземеллі були знайдені ще кілька останків ченців, які перебували в сидячому положенні і розташовувалися по колу. Можливо, ці правоохоронці охороняють того самого заточеного демона.
