У Росії традиційно спокійно ставляться до будь-яких виборів у Фінляндії. Родинне відношення до цієї країні, незважаючи ні на війни, ні на заздрісні погляди місцевих хуторян в бік очманів від грошей пітерців, викорінити неможливо. Трохи зверхньо, злегка з почуттям неповноцінності (якщо що, це правило одне почуття — вам скаже будь-психіатр) російські останні півтора століття дивляться на Фінляндію. Люблячи її природу, жорсткість місцевого характеру і нічого не розуміючи в тому, як влаштована ця країна.
На цьому антропологічна проповідь закінчена — приступимо до справи.
Якщо російською, загалом, глибоко наплювати, хто у владі в Гельсінкі, європейцям не зовсім наплювати. Рівно перед недільними виборами в німецьких газетах один за одним почали висловлюватися політики і (прости, мама) експерти. І всі вони говорили про одне: як вплинуть фінські вибори на прийдешні вибори в Європарламент. І їх злегка потряхивало від страху.
Проблема в тому, що всі медійні майданчики нині в руках громадян, які викладають єдину точку зору на все — від проблеми вітряних млинів до «вродженого нацизму» угорців з італійцями. Вони роками ллють воду і, власне, звикли слухати тільки себе, до того ж жодна альтернативна точка зору не представлена ні з питань європейської інтеграції (а тепер і дезінтеграції), ні з питань масової, лавиноподібної імміграції. І звичайно, з питань екології та гендеру.
Єдина дискусія, яка передбачається у «якісних газетах», — це все-таки скільки підлог у людини, 47 або 63. Відповідь «два» не приймається під загрозою відлучення від професії і позбавлення наукового гранту. І не дай бог озвучити, як саме акумулятор від електричного авто на десятиліття отруює землю навколо себе. І так, власне, за будь животрепетного питання сучасності.
Але тут у них стало підгоряти. Підвозять свіжі опитування — і картина дуже сумна для учасників правлячої коаліції, особливо на сході Німеччини. І з’ясувалося, що вони таки розуміють, чия кішка і чиє м’ясо з’їла, тому що основні претензії у людей — до злочинної імміграційній політиці влади. Причому людей обурює не біженець як такої (країна бачила різні хвилі біженців — російські німці, курди, ліванці, росіяни, євреї тощо), а те, як влада ставиться до власним громадянам на тлі біженців.
На відміну від Німеччини, у Фінляндії не ламають закони про коліно в догоду «політичної необхідності», а пишаються саме суворим виконанням оних. Подобається це комусь чи ні. Навіть місцеві ліві, які у всіх країнах відрізняються підвищеною ненавистю до поліції, закону, армії і державі в принципі, пищать на своїх политоргиях якось слабенько. Їх підозрюють у близькості до комуністів, а комуністів тут не люблять з часів громадянської війни практично все.
Важко і багато працює пятимиллионная країна природним чином сповідує ідеї соціальної держави, коли держава — для людей, а не навпаки. Але і халявщиків, які сидять на шиї соціальної системи, тут теж не поважають.
Тому тут здавна були сильні ідейні позиції соціал-демократів, а практичні позиції — у партії Keskus (центр). Keskus — це приблизно як рання Меркель, поки вона не почала скочуватися в злегка закамуфльовану лівизну. Але з 1995 року тут з’явилася нова політична сила Perussuomalaiset (PS) — «Справжні фіни» — багато в чому як наслідок обвалення СРСР, знецінювання у зв’язку з цим финмарки і популярних ідей зміцнення національного суверенітету: забути Койвисту, Кекконена та їхніх радянських друзів і не дати новим друзям у вигляді Америки і Європи з НАТО влізти сюди чобітьми, так як у Фінляндії повно все, щоб реально побудувати суспільство добробуту для всіх громадян.
І навіть для нових громадян, якщо вони збираються інтегруватися по повній. На чому зараз з тріском провалюється вся імміграційна політика Меркель, до речі. У Фінляндії не може бути такого, щоб тільки один з трьох мігрантів міг здати мінімальний іспит з мови. Не тому, що політика, а тому, що закон важливіше.
Не дивно, що в 1999-му у них на парламентських виборах був 1%, а в 2011-му — вже 19,1%. Але, незважаючи на легке зниження в 2015-му (17,6%), партія висунула нового лідера, Юссі Халла-ахо, і знову почала набирати популярність, незважаючи на розкол, — від неї відкололася нова партія «Синє майбутнє» (так, у квітах AfD).
Юссі, звичайно, запальний політик. Його штрафували за висловлювання у власному блозі з приводу ісламу і сомалійських піратів, але з партії його виганяли зовсім інше: він якось написав, що «Греції просто потрібна хунта, щоб танками розігнати любителів страйкувати». Довелося випилювати з інтернету текст. Зараз ліберальна преса в особі газети Iltalehti його «мочила» за те, що в передвиборній риториці він використовував слово «цунамі» для опису того, що відбувається з міграцією в Європі. І тим не менш як партійний лідер він набрав найбільшу кількість голосів в неділю, і тому він буде спікером парламенту.
А голоси в парламенті тепер розподіляться так: згідно з результатами виборів, за зелених проголосувало рекордна кількість виборців — 23,5% (цієї маргінальної компашці таке і не снилося), за ними з 21,8% — партія правого центру Kansallinen Kokoomus (партія переможців у громадянській війні 1918 року), на третьому місці — SDP, соціал-демократи (13,5%), за ними — партія нового спікера PS («Справжні фіни», 12,3%), за ними — Союз лівих сил (VAS, 11,1%) і «Шведські центристи» (RKP, 5,3%). Найбільшого приниження зазнала партія «Центр», якій довірили 2,9% голосів.
У новому фінському парламенті все складається відмінно: завиральные идейки зелених потужно демпфує коаліція правих партій. Спікер — нормальний такий націоналіст здорової людини, і навіть якщо зелені продавлять свого прем’єра, треба розуміти, що Фінляндія — парламентська республіка, а не президентська. Тобто шаленого укладання під всі ініціативи Євросоюзу не буде.
І тут я читаю в ліберальній газеті Die Welt дивовижний текст: «Ми повинні винести правильні уроки з націоналізму, — пише автор колонки. — Націоналізм — це історія успіху. Так, він веде до самовихваляння, імперіалізму і самим мерзенним злочинів. Але він також проводить лінію найбільш важливих і найбільш потужних демократичних країн світу, в Німеччині або США, Франції чи Іспанії, Японії та Південної Кореї».
Оу, як ми заговорили… Мабуть, все зовсім недобре у євроінтеграторів.
Ігор Мальцев, RT
