ХОЛОДНА ВІЙНА ХЛОПЧИКІВ БОЙ-БЕНДУ

127

У цій групі Олексій грав роль підсобну, відтіняючи фронтмена Сергія Жукова. І в результаті розпаду групи залишився, на відміну від Жукова, не у справ.
“РУКИ ВГОРУ!” – ПОТЄХІН ЗЛІВА
Перша і найгучніша слава, щоб хлопці не казали, прийшла до них з допомогою продюсера Андрія Малікова. Саме він доніс пісні «Малюк» і «Студент» до ефірів. Кінець 1990-их в російській попсі це час «Рук» і «Іванушек».
Але хлопцям у Малікова не сподобалося. За їх словами, продюсер безсоромно привласнював гроші, експлуатуючи колектив. З цього приводу Потєхін досі не може заспокоїтися. В одному з недавніх інтерв’ю газеті «Собеседник» він поскаржився, що Маліков на «Руках» заробив 140 000 000 рублів, а вони нічого, мабуть забувши про стрьомному розставання з продюсером із залученням бандитів аж у 1999 році. Вже після цього, здавалося б, можна було гребти заробітки ковшем бульдозера.
З 1999 «Руки» працювали самостійно, втрачаючи напрацьовану за час Малікова популярність.
Положення Потєхіна в групі було дивним. Пісні писав і співав Жуков. Потєхін на задньому плані порався у клавішних. Якщо в кліпах на пісні «Студент» і «Малюк» хлопці виступали на рівних, то вже в кліпі «Крихітка моя» (1998) Потєхін майнув пару раз і все.

До 2006 року «Руки вгору!» настільки розтратили свій ресурс, що у них навіть не пафосно вийшло піти зі сцени, як вони планували. Оголосивши про розставання, Жуків і Потєхін обіцяли фанатам прощальний концерт в «Олімпійському». Той відкладався, відкладався, та так і не відбувся. Хлопці і спонсора на концерт не знайшли і зрозуміли, що таке містке будівлю їм глядачами не заповнити.
Невідомо, що думав займатися 34-річний Потєхін, до цього займався 10 років «Руками». Він начебто схилявся до продюсування, але досить швидко скотився до того, з чого починав: почав чесати по країні під гаслом «Підніміть руки вгору!». І тут з’ясувалося, що ніякого права він на це не має.
ХОЛОДНАЯ ВОЙНА МАЛЬЧИКОВ БОЙ-БЭНДА
ВИСТУПАВ НАВІТЬ З УЧАСНИКОМ “ДОМУ-2” ОЛЕКСАНДРОМ МАТТЕРАЦО
Сам Потєхін так коментував ситуацію «Експрес – газеті»:
«Мені все це набридло, і я вирішив піти з групи і працювати на себе. Але мене знову обдурили – дали підписати папір, за якою всі права на пісні «Рук» перейшли компанії «Бі-Фанкі», що належить Жукову і Гайдукову. Коли я це виявив і подав на них до суду з вимогою визнати цю папір недійсною, до мене приїхав Гайдуків і почав погрожувати, що переламає мені руки-ноги і разъе…т голову бейсбольною битою. Він вимагав, щоб я повернувся в «Руки вгору!» і продовжував працювати на них або заткнувся і не заважав їм самим робити гроші».
Знову ж незрозуміло, на що розраховував Потєхін. Права на назву групи і логотип він, покладемо, прощелкал, але на пісні складені Жуковим, він точно прав не мав. Відповідаючи на запитання про колишнього спільниколві, Жуков саркастично усміхнувся: «Запитайте його, скільки нот він знає. І самі зробіть висновок, чи може він бути автором».
ХОЛОДНАЯ ВОЙНА МАЛЬЧИКОВ БОЙ-БЭНДА
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ЯК ЯКИЙСЬ БОГДАНОВ НА ЖУКОВА СКИДАЄТЬСЯ
На відміну від Потєхіна Жуков непогано почувався на інших майданчиках: придумав онлайн – гру, відкрив мережу барів «Руки вгору!», написав книгу «Зорепад. Похорон шоу-бізнесу», де зобразив колег по попсі у вигляді якихось безмысленных звірів. Але і для нього головний месидж «Руки вгору!», чому Потєхін сильно заважає.
В одному інтерв’ю Жукова прорвало:
«Льоша домовляється за сущі копійки про концерти, видає низькопробне видовище, а потім ми не можемо приїхати, так як, відвідавши його виступ, народ плюється і вже не вірить, що буде нормальний концерт. Ми спокійно жили і живемо, але, коли «Руки вгору» починають звинувачувати в неякісних концертах, це викликає подив».
Холодна війна йде між колишніми не розлий вода досі. Потєхін відмовився виступити на 15-річчя групи, а на 20-річчя хоча і вийшов на сцену, але після дав зрозуміти, що спілкуватися з Жуковим не планує.
ХОЛОДНАЯ ВОЙНА МАЛЬЧИКОВ БОЙ-БЭНДА
НА ЮВІЛЕЙНОМУ КОНЦЕРТІ
В інтерв’ю «Співрозмовнику» Потєхін заявив:
«Ось всі мене запитують, чому я пішов. Я вам відповім: тому що ми всі стали дорослими. Але Сергій так не вважав, йому було комфортно. Йому комфортно і зараз. Він завжди хотів слави, а я ні. Спілкуємося ми? Запитайте у нього. Хоча ви навряд чи йому додзвонитесь. Він же VIP».
Незважаючи на подібні заяви, Потєхін, як і раніше, виступає зі старими піснями. Що поробиш, якщо в іншій якості публіка його не бачить. Добре хоч вічна хвиля ностальгічного ретро тримає музикантів на плаву.
Може ще помиряться, і сбацают на пару.
Славно було.