Загальний обсяг російського експорту всіх видів м’ясної продукції з урахуванням країн Митного союзу в 2018 році виріс на 19% відносно обсягів минулого року і склав 289 тис. т, оцінює Інституту кон’юнктури аграрного ринку (ІКАР). У вартісному вираженні вивезення збільшився майже на третину, за попередньою оцінкою — приблизно до $416 млн.
Добралися до Китаю
У минулому році відвантаження м’ясної продукції здійснювалася вже в 57 країн світу, повідомляє провідний експерт ІКАР Ганна Кудрякова. При цьому з 16 з них в 2017-му ще не було торговельних відносин (Ліберія, Мальдіви, Мозамбік, Гамбія, Малайзія, Сейшели, Бангладеш, Чорногорії та ін).
«Керівництво країни, уряд, Мінсільгосп, Россільгоспнагляд та інші відомства продовжують активну роботу по відкриттю нових експортних ринків для російської тваринницької продукції, так і по відновленню торгівлі з країнами у випадках, коли вона була припинена внаслідок різних причин», — коментує керівник виконавчого комітету Національної м’ясної асоціації (НМА) Сергій Юшин. У 2018 році, знає він, іноземними фахівцями 17 країн було проведено двадцять дві інспекції, при цьому було погоджено двадцять сім нових експортних сертифікатів на різну м’ясну продукцію з вісьмома країнами. У їх числі — Марокко, Японія, Сінгапур, Кувейт, Сербія, Туреччина, КНР і Ліберія.
Для ринку м’яса птиці важливим відкриттям став Китай. 30 січня 2018 року був опублікований список з 23 російських підприємств — виробників м’яса птиці, яким КНР дала право поставок продукції на свою територію. А вже 28 лютого відбулася перша відвантаження об’ємом 54 т морським транспортом з Санкт-Петербурга. Відправником став «Міраторг». Компанія бачить «прекрасні можливості для розширення бізнесу в Китаї», повідомив президент агрохолдингу Віктор Линник. «Це, безумовно, важливо для розвитку торговельно-економічних відносин між нашими країнами. Ми враховуємо потреби клієнта і готові запропонувати оптимальний асортимент, привабливі ціни і стабільно високу якість продукції», — сказав він. Серед атестованих Китаєм підприємств виявилися також «Черкізово», «Prioskol’e», ДАП «Ресурс», «Белгранкорм», «Агрокомплекс» їм. Н. В. Ткачова, «Дамате» та ін.
Товарообіг Росії і Китаю за 2018 рік виріс на 27%, і значна його частина припадає саме на сільгосппродукцію, уточнює аналітик «Фінама» Олексій Коренев. «Китайці вважають ввезену продукцію кращою за якістю, ніж місцева, для них імпортне м’ясо — ознака високого рівня життя, тому вони охоче купують російське, — говорить він. — Головним конкурентом нашого м’яса там є США: американський агросектор дуже розвинений, і якщо зараз президенту Дональду Трампу вдасться „вибити“ у Китаю зниження або навіть скасування мит на ввезення американської сільгосппродукції, то перевага буде на нашому боці».
Китайський ринок досить консервативний, знає заступник гендиректора з продажу «Краснобора» (Тульська область) Сергій Кокорев. «Китайці готові споживати тільки те, до чого звикли. Якщо взяти бройлера, то з нього їдять тільки крила, лапи, субпродукти в невеликій кількості, те ж саме стосується і індички, — говорить він. — А ось отримати великих продажів грудки індички або курки не вийде, в країні взагалі практично не споживають біле м’ясо, самі його експортують, і коштує воно там копійки».
Тим не менше з боку китайських компаній є вкрай активний інтерес до російської птахівничої продукції, звертає увагу Юшин. «Тому потенційно, якщо ми не будемо порушувати китайські ветеринарно-санітарні вимоги і будемо вчасно виконувати контрактні зобов’язання, то вже протягом першого року експорт в цю країну може скласти до 20-30 тис. т», — вважає він.
Відкриття Китаю для поставок в кінці 2018 року стало значущою подією для всіх учасників м’ясного ринку Росії, говорить головний аналітик «Черкізово» Андрій Дальнов. У перспективі сам холдинг розраховує наростити експорт в цю країну до 30 тис. т. З урахуванням можливого часткового перемикання поставок з Гонконгу і В’єтнаму на Китай «чистий» приріст може скласти 10-20 тис. т, уточнює він. Передбачуваний асортимент для продажів в КНР — це, насамперед, курячі лапки і крила. При відкритті вивезення свинини — ноги, вуха, хвости, шлунки, грудинка. «Цікаво відзначити, що Китай буде конкурувати за крила з зростаючими російськими ресторанними мережами, — звертає увагу Дальнов. — У результаті вартість крила по відношенню до тушки бройлера буде збільшуватися». Зараз цей коефіцієнт в Росії є одним з найнижчих у світі і становить в середньому приблизно 0,85. А, наприклад, в США в сезон він може бути вище 2, знає аналітик.
Для найбільшого російського виробника індички «Дамате» (Пензенська область) Китай — цільовий ринок для експорту, з яким холдинг планує співпрацю на постійній основі. «Це логічний розвиток нашої експортної стратегії, спрямованої на збільшення доданої вартості продукції і бізнесу», — зазначає гендиректор «Дамате» Рашид Хайров.
З точки зору тактики відкриття ринку КНР — чудовий крок, вважає незалежний експерт м’ясного ринку Мушег Маміконян. А от стратегічно варто дивитися на питання ширше. На його думку, при розвитку відвантажень на зовнішні ринки упор розумніше робити на продукцію глибокої переробки. «Так економічний потенціал залишається всередині країни, при цьому у всіх сенсах безпечна вже перероблена продукція надходить на ринки, де вона затребувана, — коментує він. — Причому неважливо, які особливості кухні є в інших країнах. Ми вже, нагадаю, адаптувалися під вимоги продукції халяль, і цілком здатні підлаштувати свої виробництва і під інші умови, які дозволять отримати клієнтів з будь-якої точки земної кулі».
Вимоги та обмеження
Загальними чинниками зростання експорту м’яса в 2018 році сталі (крім відкриття нових ринків) розширення асортименту, систематичне участь російських компаній у міжнародних виставках, більш низький у порівнянні з 2017-го курс долара, а також ефективні державні заходи стимулювання вивезення, перераховує Юшин. Однак як і раніше можна виділити обмежують експорт фактори. Найбільш значущі з них — це цінова кон’юнктура всередині країни (зростання цін на м’ясо птиці та свинину), а також нестабільна епізоотична обстановка по ряду хвороб: африканської чуми свиней (АЧС), високопатогенному грипу птахів і ящура», — зазначає експерт.
Говорячи про стримувальні фактори, необхідно зазначити відмінності у ветеринарному законодавстві, сертифікації продукції, налагодження обладнання та адаптації бізнес-процесів до реалій тієї країни, куди здійснюється експорт, говорить директор з маркетингу ГК «Здорова ферма» Олена Гуленкина.
Кокорев впевнений, що якщо виробництво атестовано за ХАССП і має сертифікат ISO 22000, глобальних труднощів при проходженні атестації для нових напрямків ні, це світові стандарти, хоча у кожної країни є свої особливі вимоги. «Наприклад, ми зараз проходимо атестацію по готовій продукції на країни Перської затоки і зіткнулися з необхідністю робити лабораторні дослідження води на микроцистин-LR, які у нас в країні ніде не проводяться, — розповідає він. — До вирішення даної задачі навіть підключився Россільгоспнагляд і активно допомагає нам, так що, я думаю, найближчим часом питання буде знято».
Кожна країна-імпортер має свої вимоги і до застосування ветеринарних препаратів, їх залишкового вмісту в продукції. Але це, на думку Хайрова, не є перешкодою для нарощування обсягів експорту м’ясної продукції. «Ми як експортери просто ці приписи повинні виконувати, — говорить він. — Хоча, звичайно, це накладає на нас додаткові фінансові витрати з проведення лабораторних тестів, так як ми повинні досліджувати нашу продукцію за нормативами не тільки Росії і ЄАЕС, але й тих країн, куди збираємося постачати свій товар».
На думку керівника по Далекосхідному, Сибірському федеральних округах, експорту та В2 департаменту продажів «Белгранкорма» Романа Тихонович, основним стримуючим фактором експорт є атестація і переатестація в системі «Цербер» (призначена для контролю і обліку юридично значущих дій в області ветеринарного нагляду) на ту чи іншу країну, так як цей процес займає дуже довгий час. Також у кожної країни-імпортера є ряд унікальних вимог, відмінних від інших країн, вторить він іншим.
Російські виробники вже могли б експортувати більше, якщо б була можливість точніше прогнозувати ціни на масову (commodity) продукцію (наприклад, тушки бройлерів), додає Дальнов. Маючи таку інформацію, перед очікуваним зниженням цін можна було б активізувати укладення експортних контрактів. Але на даний момент на ринку недостатньо випереджальних індикаторів для такого точного прогнозування. Розвиток галузевої статистики і аналітики — як на російському, так і по цільовим ринкам — є важливою умовою нарощування вивезення, впевнений аналітик.
Для просування російської м’ясної продукції на світовому ринку необхідна спільна робота держави і бізнесу, вважає Гуленкина. Важливу роль у цьому процесі відіграють прямі двосторонні контакти представників влади, домовленості на міжурядовому рівні. Всі великі постачальники сільгосппродукції на світовому ринку діють подібним чином, знає вона.
Птах як основний драйвер
Лідером за обсягом поставок за кордон в м’ясній галузі є птахівничий сектор. Експорт м’яса птиці в 2018 році зріс на 29% порівняно з 2017-го і склав 183,8 тис. т (з урахуванням торгівлі з країнами МС), наводить дані Кудрякова. Основним напрямком вивезення залишається В’єтнам (32% від загального обсягу експорту). Продажу по цьому напрямку в минулому році збільшилися на третину. Значний обсяг зовнішніх відвантажень представлений субпродуктами. Найбільш популярні позиції в азіатських країнах — лапи і крило. А ось тушки бройлера відвантажуються переважно в Україну, розповідає експерт.
Стрімко розвивається експорт м’яса птиці в Саудівську Аравію. «До 2018 року продажу в цю країну були відсутні, а тепер вона займає десяте місце в списку імпортерів», — зазначає Кудрякова. Активно наростили обсяги ввезення російського м’яса птиці також Бахрейн (в 2,4 рази за минулий рік), Габон (у 13 разів), Бенін (у вісім разів). Були і ті, хто скоротив закупівлі — ОАЕ, Сербія і Йорданія, додає експерт.
«Здорова ферма» збільшила обсяги експорту м’яса птиці в 2018 році на 30% в порівнянні з 2017-м. Основні продажі здійснюються на ринках країн СНД (Казахстан, Киргизія), ведеться також робота по відкриттю поставок у В’єтнам і КНР.
«Черкізово» експортувала в минулому році близько 50 тис. т м’яса і субпродуктів (з урахуванням непрямих поставок), з них 36 тис. т припало на м’ясо та субпродукти птиці. Крім Китаю перспективним напрямком для компанії є країни Близького Сходу. Причому акцент планується робити на відвантаження продукції з доданою вартістю, уточнює Дальнов. Це можуть бути мариновані і термооброблені продукти з м’яса птиці для ресторанних мереж. Цільовий показник по частці вивезення у виручці компанії становить 10-15%. «Хоча експортні продажі як мінімум настільки ж вигідними (за паритетною ціною), як і продажу на внутрішньому ринку, Росія залишиться для „Черкизова“ основним ринком», — підкреслює аналітик.
Для «Белгранкорма» розвиток експорту — це гарна нагода заявити про себе у світовому масштабі. Саме вивіз — той фактор, який визначає конкурентоспроможність компанії, вважає Роман Тихонович. З допомогою експортних важелів можливе регулювання складних моментів на внутрішньому ринку, вірить він. Сам холдинг має намір наростити експорт м’яса птиці в 2019 році до 10 тис. т. Новими зовнішніми напрямками для гурту останнім часом стали поставки в рамках сегмента КFC в Азербайджан і Грузію, а також відвантаження на азіатський ринок субпродуктів другої категорії. «У перспективі ми маємо намір посилювати динаміку зростання експорту до ЄАЕС СНД і азіатські країни, також у планах розвиток експорту в Африку», — ділиться Тихонович.
У зв’язку зі складною епізоотичною ситуацією, що виникла в Росії на підприємствах з виробництва м’яса птиці та м’яса індички зокрема, обсяг експорту «Дамате» у минулому році був незначний. Ще в 2016-му компанія стала першим з російських виробників індички, отримала дозвіл експортувати свою продукцію в Об’єднані Арабські Емірати. У 2019 році група дане право підтвердила, отримавши два необхідних для цього сертифіката: від Міністерства зміни клімату і навколишнього середовища ОАЕ (MOCCAE) і Управління стандартизації та метрології ОАЕ (ESMA). Сертифікат ESMA також дає право на реалізацію халяльної продукції в країнах Перської затоки (Бахрейн, Катар, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія і ОАЕ), повідомляє Хайров. Крім того, компанія має дозволу на постачання індички в Євросоюз, ЄАЕС, а також у 17 країн світу, серед яких Ангола, Бенін, В’єтнам, Габон, Конго, Єгипет, Китай та інші.
У 2019 році «Дамате» продовжить відвантажувати продукцію в ОАЕ, країни Африки та Південно-Східної Азії і найближчим часом планує розпочати вивезення в Китай. «Зараз ми ведемо роботу з акредитації нашого підприємства як імпортера в компетентних органах Сінгапуру і Саудівської Аравії, — ділиться Рашид Хайров. — Причому акредитація компанії для експорту в Саудівську Аравію дозволить відправляти індичку не тільки в це королівство, але і в Кувейт».
Для іншого великого виробника індички «Краснобора» (Тульська область) експорт став у тому числі і можливістю для диверсифікації, скорочення ризиків. «Періодично у великих виробників кшталт „Дамате“ і „Евродона“ трапляються проблеми, і значні обсяги м’яса індички то зникають з прилавків, то стрімко з’являються, волатильність ринку висока, — пояснює заступник гендиректора з продажу Сергій Кокорев. — В принципі, м’ясну сировину завжди затребувана на зовнішніх ринках, правда, ціна на нього набагато нижче, ніж в Росії. А ось субпродукти індички вигідніше продавати на домашньому ринку, де за них дають більше $2/кг, в той час як в Європі — $1, трохи вигідніше там можна продати крила».
Сам «Краснобор» у 2018 році експортував 150 т індички, з них 40 т припало на продукцію глибокої переробки, що поставляється в основному у В’єтнам. Такі обсяги вивозу готових продуктів з індички — «унікальний досвід», стверджує Кокорев. Раніше іншими компаніями робилися спроби лише точкових відвантажень об’ємом приблизно від 200 до 500 кг в ОАЕ, знає він. Заморожену індичку підприємство теж постачає переважно у В’єтнам. У перспективі «Краснобор» має намір нарощувати обсяги вивезення. «Ми ведемо переговори з арабськими країнами, Індією», — повідомляє Кокорев. Нещодавно на міжнародній виставці Gulfood в Дубаї представники компанії зустрічалися з потенційними покупцями, обговорювали умови поставки. Зараз підприємство завершує процес атестації за стандартами для ОАЕ.
Вивіз свинини динамічно приростає
Останні кілька років обсяги експорту свинини збільшуються високими темпами. У 2018-му вивезення свинячої продукції зріс на 18% і досяг 85 тис. т проти 72 тис. т в 2017 році, розповідає генеральний директор Національного союзу свинарів (НСС) Юрій Ковальов. За даними ІКАР, в минулому році поставки за кордон безпосередньо свинини зросли на 23% до 33,7 тис. т (з урахуванням країн МС).
Основний обсяг відвантажень цього виду м’яса здійснюється в Україну (56%). Білорусь є другим за обсягами імпортером російської свинини з часткою в 23%. У 2018-му республіка збільшила закупівлі на 50%. Серед інших країн, помітно збільшили ввіз в минулому році, — Японія (+13%), Ангола (в 12 разів), Монголія (у 47 разів), Корея (у п’ять разів). Також спостерігається зростання відвантажень в Тайвань, Індію, Гаїті і навіть у США. Вони не дуже великі за обсягом, але цікаві за напрямом, зазначає експерт. За останній рік з’явилися такі нові покупці, як Малайзія, Бангладеш, Кот-Д’івуар, Габон і Ліван.
Значний обсяг експорту складають свинячі субпродукти, каже Кудрякова. Їх експорт в 2018-му зріс на 11% до 47 тис. т. Основний обсяг субпродуктів відправляється в Гонконг (56%) і В’єтнам (35%). Більш ніж на третину збільшився їх вивезення на Україну, в два рази і більше — в Казахстан, Білорусь і Вірменію. Збільшення відвантажень відзначається також в Конго (в 2,8 разів), Гаїті (в 40 разів), Нідерланди (в 1,5 рази). В минулому році почалися відвантаження свинячих субпродуктів в Ліберії і Габон. Присутній ще й експорт шпику, але він зовсім незначний — 1,7 тис. т, додає Ковальов.
Експерт НСС звертає увагу, що основні країни Південно-Східної Азії залишаються закритими для Росії по всій свинячої продукції. «Ми дуже сподіваємося, що незабаром для нас повною мірою будуть відкриті такі напрямки, як Китай, Південна Корея та Японія, — говорить він. — Якщо це станеться, то в найближчі чотири-п’ять років Росія збільшить обсяги експорту свинини до 270 тис. т».
Поки ж існує проблема внутрішньої регіоналізації виробництва, яку в світі ще не визнали, нарікає Ковальов. Але найближчим часом справа може зрушити з мертвої точки, оскільки якщо 10 років тому АЧС була присутня тільки в Росії, то зараз від цієї хвороби страждає вже з десяток європейських країн. Вірус також поширився на Китай, Монголію і В’єтнам. «Міжнародна торгівля буде змушена адаптуватися до цього факту, закривати всю країну через АЧС в одному з регіонів просто невигідно”, — вважає експерт. — Варто зазначити, що в Китаї велика частина свинини виробляється саме в дрібних фермерських господарствах, які найшвидше і потрапляє АЧС. Зараз в країні йде активне скорочення поголів’я свиноматок, що вже до кінця поточного року і в 2020-му призведе до збільшення потреби республіки в імпортної свинини».
Група «Черкізово», крім птиці, експортує та свинячі субпродукти для країн Далекого Сходу; а також відвантажує м’ясо і ковбасні вироби в країни колишнього СРСР. «У минулому році компанія отримала дозвіл на постачання до В’єтнаму, і, як виявилося, в цій країні затребувані наші сирокопчені ковбаси, виготовлені за традиційними для Росії рецептурами, — зазначає Дальнов. — Тепер „Черкізово“ здійснює невеликі, але регулярні поставки ковбас в цю країну». Інтерес до даної категорії аналітик пояснює присутністю у В’єтнамі досить численної російської діаспори.
Баранина — лідер зі зростання постачань
Проривом минулого року стало стрімке збільшення обсягів експорту баранини. Відвантаження зросли майже в 27 разів. За інформацією ІКАР, основний вивезення (99%) здійснювався в Іран, який у підсумку наростив закупівлі в 32 рази в порівнянні з показником 2017-го. Крім цього, баранина експортувалася в Казахстан, Білорусь і Японію, додає Ганна Кудрякова. «Це великий успіх, особливо з урахуванням того, що баранина відноситься до продуктів високої цінової категорії», — підкреслює Ковальов.
Влада Ірану відкрили ринок для російської баранини ще в березні 2017 року, повідомляє гендиректор Національного союзу вівчарів Михайло Єгоров. В умовах посилення санкційного тиску на Іран з боку ряду країн республіка почала закуповувати баранину не тільки в Росії, але і в Казахстані, Монголії. У самому Ірані виробництво баранини і яловичини скорочується, зате зростає випуск м’яса верблюда, знає експерт. Здійснюються продажу з Росії і живих овець для подальшого забою. Основні покупці — Абхазія, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Узбекистан і Йорданія.
За даними Національного союзу вівчарів, вивезення баранини в 2018 році йшов з 11 регіонів країни. Всього було експортовано 12,3 тис. т загальною вартістю $57,3 млн. «Найбільше — 5,1 тис. т баранини і ягнятини — за кордон поставила Астраханська область, — акцентує увагу Єгоров. — Пов’язано це в першу чергу з географічним розташуванням регіону — близькістю до Ірану, а також давніми тісними зв’язками з ісламською республікою». Значні обсяги поставили Дагестан, Москва і Ставропольський край. Примітно, що Іран експортує баранину у вигляді охолоджених туш тварин не старше 18 місяців.
Як правило, продають баранину іранських компаній м’ясокомбінати. Вони набувають тварин в російських сільгоспорганізаціях і фермерських господарствах, проводять забій у відповідності з вимогами експортуючої сторони і здійснюють відвантаження до місця призначення. У Дагестані, наприклад, експортерами баранини виступають «Махачкалінський м’ясокомбінат», СФГ «Аджеков С. К. », «Кизляр-Урицький м’ясокомбінат», «Агрохолдинг Кизлярський М’ясокомбінат». У деяких переробних підприємств, що займаються реалізацією баранини в Іран, є плани будувати власні відгодівельні майданчики, відомо Єгорову.
Єдиним стримуючим фактором для збільшення вивозу баранини експерт називає перевищення попиту над пропозицією. Останні три роки в галузі відзначалося деяке зниження поголів’я. «Однак, тепер сільгоспвиробники напевно використовують усі наявні резерви для збільшення виробництва баранини, в першу чергу технологічні», — упевнений Єгоров. На його думку, перспективи торгівлі з Іраном райдужні, очікується, що ринок буде зростати як мінімум до 2024 року, якщо не завадить зміна політичної ситуації.
А як же яловичина?
А ось експорт яловичини поки не отримав великої популярності, каже Кудрякова. Але не можна не відзначити двенадцатипроцентное збільшення поставок цього виду м’яса в минулому році, заперечує Сергій Юшин. Всього в 2018-му, за даними НМА, за кордон відправлено 5,9 тис. т продукції з яловичини. З’явилися і нові напрямки експорту, наприклад Японія, ОАЕ, Індія, Туреччина і ін
Незважаючи на активний розвиток м’ясного скотарства, питання дефіциту сировини для російських переробних підприємств як і раніше залишається актуальним. В цих умовах поки складно говорити про якісь великі перспективи експорту яловичини, вважає директор Національного союзу виробників яловичини Роман Костюк. Виробництво цього виду м’яса від спеціалізованих порід ВРХ в Росії, за різними джерелами, становить від 360 до 480 тис. т у рік. «В країні всього три великих виробника — „Міраторг“, „Зарічне“ і „Оренбив“, а дефіцит бугайців м’ясних порід для відгодівлі і забою складає в середньому до 280 тис. голів у рік, — звертає увагу він. — Нам все ще доводиться ввозити яловичину (і на неї, до речі, припадає найбільша частка від загального імпорту м’яса) для того, щоб задовольнити внутрішній попит, тому ні про яке активному вивезенні поки мова йти не може».
