Еговисты проти бутырчан

379

Важко в провінційному місті бути аматором музики не загальноприйнятого формату — тим більше, якщо ти працюєш в монтажній фірмі зварювальником.

Я частенько слухаю музику в навушниках по дорозі на роботу: одягаю їх, коли виходжу з дому, і знімаю, коли підходжу до шафки в роздягальні. Неголосно слухаю, звук назовні не проходить. Ну от, якось приїжджаю на роботу, відкриваю шафка, знімаю навушники і отсоединяю їх від телефону перш, ніж вимикаю відтворення. Не спеціально — забарився. Якраз починав грати альбом «Діти Савонароли», перший трек-вступ. Під мелоЕкшн ну музику дитячий голос читає текст: «Почуй мене, майстер Леонардо! Почуй мене, що заблукав у всесвіті мандрівник…» Тільки я вимикати телефон — тут сусід по шафки:

— Опа, че за х@#ня? Ну-ка, дай-ка…

Простягнув йому трубку. Кулі викотилися, єхидна посмішка з’явилася. Він мені:

— Ти че, цей… Еговист?
— ?
— Ну ці, які про Бога книжки всякі по хатах носять.
— З чого ти взяв?
— Ну, молитва тут якась у тебе. По ходу, перед роботою молишся.

Я йому спробував пояснити як можна зрозумілою йому мовою, що це, мовляв, рок-опера така, а «Молитва» ця — вступ… Краще б не пояснював. У нього кулі ще більше округлилися, аж на лисину полізли:

— Так ти че, рок слухаєш?
— Ну, є таке.
— Ні х#я ти… А че, нормального нічо на сотці нету скачати?
— Ну, дивлячись що для тебе нормально.
— Ну, не рок, а нормальну музику. Реп там або взагалі нормальні пісні. Не слухаєш?
— Ні, не слухаю.
— Че, навіть «Бутирку» не слухаєш? Все ж таки слухають…
— Не слухаю.
— Ні х#я собі.

– Яку музику ви слухали, обов’язково тримаєте в плеєрі «Бутирку», щоб не виглядати дурнем.