У Норвегії державною мовою є норвезька. Але, виявляється, існує не один норвезьку мову, а два, які мають досить багато відмінностей. Незважаючи на всі спроби лінгвістів і представників влади об’єднати ці дві мови та створити в кінцевому підсумку загальнонаціональний норвезьку мову, нечисленне населення Норвегії продовжує розмовляти на двох різних мовах, і обидва вони мають статус державного. Але чому так вийшло, що у норвежської мови виявилося дві настільки різні різновиди?
Вся справа в історії цієї країни, яка протягом століть перебувала в тісному контакті зі своїми найближчими сусідами — Швецією і Данією. Спочатку норвезьку мову, який входить в скандинавську підгрупи германської групи мов, досить сильно відрізнявся від шведського і датського, незважаючи на спільність походження. Але в XIV столітті відбувається зближення і фактичне об’єднання в одну державу норвежців, шведів та данців, яке відбулося на тлі родинних зв’язків правлячих королівських династій цих скандинавських держав. Згодом, із-за політичних перипетій всередині союзу скандинавських країн, Норвегія виявилася фактично під владою Данії. Це сталося в першій половині XVI століття, коли норвежці втратили свою незалежність з-за політичної кризи, пов’язаної з вигнанням короля Крістіана II. Після указів датського парламенту, виданих в односторонньому порядку, норвежці втратили політичну, релігійну і військову незалежність, а представники знаті діставали освіту і служили виключно в Копенгагені. Незважаючи на політичне об’єднання, норвезька мова все ж тривалий час зберігав свою унікальність. Про це свідчить той факт, що в XVII столітті був виданий спеціальний словник німецької мови, що призначався для датчан, яким за службовим обов’язком чекала робота в Норвегії. Але згодом процес змішування мов став більш активним, а після того, як Норвегія на початку XIX століття опинилася під владою Швеції, до традиційного норвезькому мови стали додаватися ще й шведські слова. І до того моменту, як Норвегія до 1905 році нарешті здобула незалежність, норвезьку мову, на якому говорила велика частина населення країни, в тому числі освічені і впливові представники норвезького суспільства, являв собою щось середнє між споконвічно норвезькому, датською та шведською мовами.
У той же час багато норвежці, які жили в сільській місцевості, як і раніше розмовляли на стародавніх діалектах німецької мови. Найчастіше жителі різних провінцій з трудом розуміли один одного, так само як і норвежців, які розмовляли мовою, який мав багато шведських і датських запозичень. Різні варіанти норвезького мали не тільки відмінності в словниковому складі, але і в граматичній структурі. З таким станом речей, звичайно, було складно змиритися, і в Норвегії почався процес об’єднання двох норвезьких мов, який затягнувся до теперішнього часу.
У наші дні у Норвегії існує дві основні різновиди державного норвежської мови. Це букмол — той самий змінений норвезький, з масою данських слів і граматичних рис, і ланнсмол, який заснований на древненорвежском мовою. Треба відзначити, що положення цих мов у країні, чиє населення не перевищує 5,5 мільйонів чоловік, зовсім не рівнозначно. На букмоле говорить переважна частина населення країни, близько 90% жителів. Цією ж мовою користується більшість засобів масової інформації, політики та науковці. У той же час ланнсмол широко поширений у великому регіоні Вестланн, на заході країни, де на ньому говорить більше 85% жителів. Лінгвісти відзначають одну цікаву особливість: будь-данець або швед цілком здатний зрозуміти норвезька букмол, але абсолютно не зрозуміє, про що буде йти мова, якщо почує розмову на ланнсмоле. У той же час жителі Данії і Швеції не розуміють один одного. Ось така цікава лінгвістична зв’язок існує між мовами скандинавських країн.
У Норвегії, як і в багатьох інших країнах, існує спеціальний громадський орган — мовної рада, члени якого займаються тим, що вносять зміни у правила і нормативи норвежської мови і намагаються уніфікувати його, приводячи до спільного знаменника два різновиди норвезького. Але мовні суперечки, не умолкающие в стінах цієї ради, за напруженням пристрастей порівнянні з дебатами в Європарламенті напередодні виборів — настільки складно прихильникам різних різновидів норвезького домовитися один з одним.
