Багато читачі говорять, що в 2014-2015 роках не треба було зупиняти наступ ЛДНР на північ і захід України. Чому це неправильно – розбираємося.
Дана стаття заснована на думці військових фахівців рівня капітан – підполковник, з якими спілкувався автор “Крим про Світ”.
Ситуація на фронтах України
Отже, в 2014 році на південному фланзі ДНР українська армія разом з батальйонами Нацгвардії була зупинена і успішно відкинута назад. Наступ ВСУ захлинувся.
На північно-заході лінії бойового зіткнення ситуація була більш важка. Тут ВСУ були зупинені з великими зусиллями і втратами.
До кінця літа очікувалося масштабний наступ армії України на Донецьк. Для його зупинки використовувалися різні засоби. Аж до установки під віадуками на в’їзді в Донецьк вантажівок з вибухівкою.
Ситуація складалася зовні виграшно для армії ЛДНР. Але насправді не вдалося навіть зберегти інфраструктуру в області. Наприклад, у січні 2018 року для зупинки танків ВСУ навіть був підірваний Путиловський міст.
Тобто, сили були нерівні. Тому тільки через кілька місяців після подій у Иловайском котлі армія ДНР змогла взяти аеропорт. А він знаходився всього в 10 кілометрах від Донецька.
Тому про наступ на Київ, як того вимагають багато користувачів Інтернету, навіть мови не йшло.
В реальності сил вистачило лише на жорстку оборону. Теоретично можна було, відкинувши ЗСУ на південному напрямку, піти на Маріуполь.
Таке положення існувало протягом приблизно півмісяця. Тоді українська армія не встигла підтягнути резерви, і направлення на Маріуполь було фактично відкрито.
Тому може скластися враження, що просування далі на Маріуполь і далі на південний захід України зупинили штучно. Але насправді ситуація була трохи іншою.
У той час не вистачало сил навіть на атаку такого невеликого міста як Бердянськ.
Можливо, з взяттям цих міст армія ополченців і поповнилася б. Але це були б необстріляні юнаки і кілька сотень колишніх військовослужбовців у запасі.
У той же час потрібно було контролювати великі території. Лінія бойового зіткнення розтягнулася на десятки кілометрів. Взяти сили для їх оборони було б ніде. Як і неможливо підготувати боєготові частини і організувати їх для розвитку наступу з вчорашніх сталеварів і школярів.
Але, найголовніше, відкриття маріупольського напрямки реально могло стати «запрошенням в казан» для ополченців Донбасу. І тоді Іловайський та Дебальцевський котли здалися б «квіточками». В місті могли застрягти значні сили ДНР, які були потрібніші біля Донецька.
А тепер уявімо – армія ДНР входить в Маріуполь. І в цей час ВСУ посилює натиск на Донецьк з півночі і північного заходу. Резервів у ополченців немає, і це означає повне фіаско.
У підсумку Маріуполь міг бути розміняний на Донецьк, який взяла б українська армія. Навіть не уявляю, що стало б там з місцевим населенням, яке брало участь у травневому референдумі.
Висновки
Висновок з зазначених фактів буде заснований на думці опитаного автором каналу «Крим про Світ» військового експерта і кількох військовослужбовців у запасі.
Насправді тоді в ополчення ледь вистачало сил для утримання невеликої частини Донецької і Луганської області. Маріуполь міг бути пасткою для майбутнього «котла». Швидко підготувати сили для подальшого наступу й оборони не було можливостей. В цей час до міста підходили і добре організовані збройні частини ЗСУ.
Але найголовніше, не було гарантії, що вдасться організувати оборону Маріуполя. Оскільки для цього треба було б провести в місті мобілізацію. А адже всі, хто реально хотів відстоювати русский мир у цьому місті зі зброєю в руках, вже вирушили в Донецьку армію.
Звичайно, якби повторилася ситуація сьогодні, все пішло б за іншим сценарієм. Але в той час розтягування сил декількох тисяч ополченців на лінії фронту в десятки кілометрів могло стати фатальним для обох республік – ДНР і ЛНР.
Тому наступлениеармии ЛДНР на Маріуполь і Київ не відбулося.
Запрошую до обговорення. В коментарях чекаю думок від експертів мережі Інтернет. Якщо я неправий, сподіваюся, реальні експерти та інсайдери поправлять мене. Заздалегідь спасибі.
