Автор: Олександр Бражник
У 1957 році в центрі Харкова зібралося 50 «стиляг», більшість яких були комсомольськими активістами або дітьми високопоставлених міських чиновників. Вони оголосили про створення неофіційної організації та власного уряду, очолюваного студентом політехнічного інституту Євгеном Гребенюком. Чутка про організації, що влаштовує пікантні вечора, з джазом і танцями ширилася, і в неї вливалося все більше молодих людей.
Галасливі зборів «стиляг» проходили прямо навпроти будівлі КДБ, але через впливових батьків силовики молодь не чіпали. Називалася організація «Блакитна кінь», що припускає Пегаса, вільно летить у блакитному небі. Гребенюк пише статті про рок-н-рол, джаз, сучасному абстрактному мистецтві і закликає до іншого осмислення вищої західній культурі.
Своєю полум’яністю і сміливістю Гребенюк залучає нових членів і на збори у 1958 р. прийшло понад 800 осіб. Євгенія визнають гетьманом всіх «стиляг» і на руках проносять повз будівлі КДБ. З напівжартівливого клубу «Блакитна кінь» стала оформлятися в розвинену організацію, яка виступає під гаслом «За перемогу буржуазної революції!». Тоді ж з’явилося слово «чувак», що означає Людини, Засвоївши Найвищу Американську Культуру.
Остання витівка
Влітку 1958 року у Харків з боку Бєлгорода увірвався кортеж чорних Зимовий і «Перемог» з сиренами і мотоциклетним супроводом. В ті часи Хрущов любив влаштовувати несподівані наїзди для перевірки реальної ситуації в регіонах, і керівництво міста вирішило, що до них прибув, сам Микита Сергійович. З будівлі обкому партії повыскакивало начальство, але кортеж промчав мимо, не зупинившись. Як виявилося в машинах з сиренами сивіли стиляги на чолі з гетьманом Гребенюком.
Серед «стиляг» був син міністра транспорту СРСР, який і організував кортеж, а несподіваний приїзд Першого секретаря черговий розіграш «золотої молоді». Харківська партійна еліта так і не зрозуміла, що стала жертвою жарту і вирішила, що перевірка з столиці, отоварили в магазині, поїхала за місто розважатися з дівчатами.
У Москву про ситуацію доповів секретар місцевого обкому Віталій Тітов. Історія дійшла до Хрущова, який наказав покарати тих, хто кинув тінь на партію і на нього особисто. «Блакитна кінь» була класифікована як небезпечна підпільна організація і харківські чиновники кинулися рятувати своїх дітей. Сини в розпал літа відправлялася в армію, а дочки йшли в КДБ з покаяниями.
Влада проти «стиляг»
До зими 1958 року у неофіційних керівників «Блакитний коні» провели обшуки, а співробітники КДБ отримали 5 тисяч студентів з усього СРСР, мають контакти з організацією. Чекісти доповіли на «верх», що «стиляги» небезпечне антидержавне рух, що прагне зробити радянську Україну буржуазною республікою.
Керівництва КДБ наказав розслідувати справу далі. Шляхом тиску і погроз деякі «стиляги» зізналися в підготовці перевороту, але їх врятувало заяву світу Хрущова, що в СРСР немає інакомислення. Тому застосувати цю статтю по відношенню до молоді не вдалося.
У січні 1959 року журналісти «Комсомольської правди» підготували розгромну статтю «Куди прискакали блакитні коні». У харківській газеті написали: «За спиною у комсомолу б’ють стиляги в мідний таз. Чутні звуки рок-н-ролу і надривно виє джаз. … Чути запах закордону, і дівиці і молодики – блакитні кобилиці, блакитні жеребці».
Підтримку «Блакитний коні» надало радіо «Голос Америки» та Асоціація студентів США. На Заході «стиляг» зарахували до дисидентів, а на їх підтримку виділили 20 мільйонів доларів. «Чекісти» запропонували Євгену Гребенюку угоду. Він відмовляється від допомоги США або його та членів організації визначається як іноземних агентів. Гетьман «стиляг» погодився, однак Гребенюка і його найближчих соратників засудили на 3,5 років як хуліганів, які займаються розповсюдженням порнографії. Студенти намагалися захистити друзів, але справа слухалася в закритому режимі.
