Я задовбали і в своїй задолбашке винна сама, не сперечаюся. Сама винна, що читала, скільки себе пам’ятаю, що пакетами тягала книги з бібліотек, що здуру взялася писати і не кидаю це діло вже дев’ятий рік.
З-за всього цього тепер з величезним трудом знаходжу, що можна почитати чи подивитися. З колишніх улюблених творів зросла чи знаю їх напам’ять, непрочитані класики викликають, як правило, позіхання: вони, без применшення, геніальні люди, що стояли біля витоків жанрів — але з тих пір ці жанри настільки пішли вперед…
Залишається шерстити більш сучасне творчість, і ось тут-то і трапляється проблема. Книга або фільм просто розсипаються в руках на криво пригнані складові. І я зараз не про ті речі, які чисто заради видовища, а про тих, у яких автор реально намагався щось сказати. Але от не вийшло. Тут не дотянуто, там кінці з кінцями не сходяться, тут мотивація героя не прописана, а тут взагалі просто сцена по швах тріщить.
Ні, радує, що росту: раніше подібне було не під силу, не був належною мірою напрацьований інструментарій для таких розборів. Але не радує, що останнім часом я на пальцях однієї руки можу перерахувати те, що доставило задоволення, як читачеві, і надихнуло творити далі.
Сиджу і страждаю: і рости далі полювання, і читати нічого… Задолбали!
