РИА Новости / Ілля Питалєв
Максим Соколов
Чути на Віслі голос Темзи.
І, відповідно, “Мей і Качиньський слухають нас”. У всякому разі, така ідилічна картина представляється погляду, коли читаєш повідомлення колишнього польського військового міністра, а нині керівника відновленої комісії з розслідування катастрофи президентського (польського) Ту-154, що розбився при посадці під Смоленськом.
Тут усе добре. І дата опублікування — в акурат у день дев’ятиріччя сумної події. Тобто британські вчені експерти виявили сліди вибухівки на уламках машини, і зробили вони це саме 10 квітня, день у день. Нам розповідали про радянський військовий звичай брати міста до 7 листопада і мирний звичай вводити в дію до тієї ж дати які-небудь могутні об’єкти — промислові або соціальні. Очевидно, Сполучене Королівство і річ Посполита вірні традиціям Союзу Непорушного.
Чудова і формулювання “британська лабораторія, близька до Міністерства оборони Сполученого Королівства”. Тобто близька, а там розумій, як знаєш. Зручно тим, що МО завжди може викрутитися: “Знати не знаємо, я не я, і кінь не моя”. Спосіб, багаторазово використаний у справі Скрипалів, коли найцікавіші повідомлення виходили від незрозумілих структур, близьких до МВС.
6 червня 2018, 03:46
Польські експерти заявили про сліди вибухівки на Ту-154
І нарешті, саме ім’я голови комісії, оповестившего світ про сенсаційні результати. Антоні Мацеревич, з давніх часів твердий борець і антикомуніст, потрапив у немилість і втратив посаду міністра оборони з формулюванням “звільнений з гестапо за надмірну жорстокість”. У багатьох нинішніх польських політиків на горищі не все в порядку, але Мацеревич перевершує їх усіх, разом узятих. Все-таки людина, будучи міністром оборони (а не якогось Відкритого уряду) який повідомляв, що “Протоколи сіонських мудреців” — не фальшивка, а Росія — організатор Волинської різанини, — це якийсь абсолютно досвідчений чолов’яга.
Все ж звичайно при розслідуванні таких гучних справ голова комісії повинен виглядати більш осудним і менш залежною. Навіть не заради справедливості, а хоча б заради того, щоб його слухали з якимось довірою. Але в Речі Посполитій такі міркування вважають зайвими.
Але навіть якщо відволіктися від усіх цих дивацтв, вражає упорне (наступної весни вже десять років буде) бажання отримати молока від мертвого бика. Поляки славляться своєю впертістю — але не до такої ж міри.
Бо льотне пригода, що сталася 10 квітня 2009 року, точно підходить під визначення “ідеальний шторм”. Всі обставини складалися так, що благополучна посадка машини була вкрай малоймовірною. Незалежно від того, кого везли. Хоч 88 осіб, що належать до польської верхівки на чолі з президентом, хоч вантаж дров. Слова, сказані керманичеві, — “Сміливіше, ти везеш Цезаря і його щастя!” — іноді допомагають, але частіше немає.
9 лютого 2018, 10:05
Посол пояснив, чому Польщі не повернули уламки літака Качинського
Метеоумови в районі аеропорту Смоленськ-Північний були настільки складні (густий туман), що геть виключали посадку. Сам заштатний аеропорт в сенсі засобів зв’язку належав до нижчої категорії. Підготовка та комплектування екіпажу велися незадовільно, необхідні тренування не проводилися. При цьому на командира чинився сильний тиск, препятствовавшее йому приймати рішення.
З одного боку, командир судна Аркадій Протасюк знав про долю свого попередника. У 2008 році польський борт номер один полетів у Грузію підтримати Саакашвілі. Літак і тоді був перевантажений різними президентами і прем’єрами, а умови у місці передбачуваної посадки теж були незадовільними. Качинський вимагав сідати, пілот відмовився брати гріх на душу, літак сів в іншому порту, а пілота звільнили. Протасюк розумів, що так буде і з ним. І в порушення всіх інструкцій вирішив ризикнути.
З іншого боку, командувач ВПС генерал-полковник Бласік з’явився п’яним в кабіну пілотів і в рішучий момент зниження став командувати. Будь-яка людина, який керував не те що літаком, лише автомобілем, знає, наскільки сприяє водінню у складній ситуації, коли пасажири кажуть під руку. А тут не простий пасажир, але головком ВПС. До того ж відрізнявся великим самодурством — “А начальник всі сп’яну про Сталіна, все вистачає бублик рукою”.
Погода в заштатному аеропорту, невблаганність начальства, вимагає приземлятися у що б то не стало, недостатньо досвідчений екіпаж — все це давало мало шансів. Інше відомо. Літак зрубав крилом березу, став перекидатися — і все.
11 січня 2018, 18:51
Авіаексперт: бомбу на борту Ту-154 могли закласти тільки в ПольшеСК РФ заявив про відсутність підтверджень версії вибуху на борту Ту-154 польського президента Леха Качинського в 2010 році. Авіаексперт Віктор Прядка в ефірі радіо Sputnik прокоментував висновки польської комісії.
З таким вантажем порушень навіщо ще вибухівка?
А друге питання: навіщо це справа малоперспективна вирішили влізти ще й англійці? Ніяка інша держава з гоноровыми панами тут зв’язуватися не стала. Хоча і в німців, і французів теж є свої лабораторії.
Премудроковарная версія може бути в тому, що варшавські розслідувачі мітять голови Єврокомісії Дональда Туска, у 2010 році колишнього прем’єром Польщі і від диявольської злоби замінував (чи то особисто, чи то у співпраці з ФСБ — тут версії плавають) літак свого президента. Віддає важкої параноєю, але в польській еліті параноя сьогодні в моді.
Англійці, у свою чергу, мають мало підстав любити Туска — Brexit і все таке, — а тому вирішили йому напаскудити. Звучить абсурдно, але великобританские гидоти останнього часу саме такої якості. Високий клас у минулому.
Більш універсальна версія — в тому, що якщо є можливість навісити ще собак на Росію, то цією можливістю ні в якому разі не можна нехтувати. Show must go on. Навіть якщо шоу доводиться розігрувати на пару з паном Мацеревичем.
Може бути, так, може бути, так, але в будь-якому разі це вже не грізний левиний рик, а дрібні капості, властиві набагато більш дрібної живності.
11 січня 2018, 12:05
З маніакальною завзятістю: Варшава впевнена – літак Качиньського взорвалиВ Польщі знову прозвучала версія про вибухи, причому відразу декількох, на “борту номер один” у 2010 році. Варшава з завзятістю, гідною кращого застосування, перетворює жахливу трагедію під Смоленськом у театр абсурду.
