Замовили мені банер. Концерт симфонічного оркестру, «Ленінградська» симфонія Шостаковича. Присвячений, ясна річ, війни і блокади. Стилізовані шрифти, сторінки з щоденника Тані Савичевої, опухлі діти, прозорий шматочок хліба, розруха, худий Элиасберг, дирижирующий напівживим оркестром, і так далі. Колега, яка нині там керує відділом реклами, сказала: «Клас. Те, що треба».
Надрукували, повісили. Прийшли творчі люди з тонкою душевною організацією і сказали: «щось якось сумно. Веселіше ніяк не можна було?»
