Біометрія і бюрократія

47

Робив новий біометричний закордонний паспорт. З 1 березня у нас в Пітері його можна зробити тільки в одному місці. Здається, ось воно, щастя, ось вона, смерть бюрократам…

Так ця схема виглядає в ідеалі: приїжджаєш до дев’яти, заповнюєш анкету, там же фотографуєшся, копіюєш потрібні документи, платиш держмито, береш талончик з номером і чекаєш своєї черги. В ідеалі на все про все півдня-день. Але як на практиці?

Вже до дев’ятої перед закритими дверима вибудовується полукилометровая чергу за талончиками, иссякающая години до 10-11. Прийшли до дев’яти — подати документи зможете в районі обіду, прийшли близько одинадцятої — ваш черга в районі п’яти вечора, заявилися після обіду — пролітаєте, до зустрічі завтра.

Анкета. О-О-О, це окрема пісня. До речі, на самому сайті центру немає ніякого подібності інструкції по заповненню анкети. І навіть бланк можна завантажити, щоб вдома роздрукувати і потренуватися, а без цього ніяк.

У перший день я прийшов до десяти і отримав заповітний талончик. Приїхав до п’яти, прочекав ще годину, заходжу, віддаю стос документів, тітка ручкою ставить три галки в незаповнених графах — все, вільний, пішов геть. Бісить те, що я ці графи міг за лічені секунди при ній же заповнити.

На наступний день, само собою, мені довелося знову відстояти всі черги. На цей раз прийшов до дев’яти, та документи прийняли в обід. Але поки я там сидів, я думав: це ж скільки людей ось так раз за разом приходять, і по другому, а то й третьому разу займають місце в чергах? Адже все, що потрібно, — повісити в центрі і на сайті докладну інструкцію по анкеті. Ан ні! У цьому ж центрі за тебе цілком офіційно можуть заповнити анкету — 1300 рублів, і справа в капелюсі. Узаконене хабарництво! Я б радий повірити, що чиновники теж люди і теж хочуть хліб з маслом їсти, але чомусь до того, як вони стали монополістами, ціна була втричі нижче. У нас все так: хотіли для людей краще зробити, а родили чергову годівницю для бюрократів.

І ще одна річ розлютила. В анкеті потрібно перерахувати всі місця роботи за останні десять років трудової, включаючи адреси. При цьому немає такого закону, щоб у трудовій писати адреси. Мені довелося натурально грати в детектива, намагаючись знайти хоч якусь інформацію про контори, в якій я в молодості працював один місяць. Раніше адресою — ні сліду, довідників такої давності немає, в інеті теж порожньо. Довелося банально включати фантазерку і вписувати аби що — може не перевірять. Бюрократи просто не залишають вибору і самі штовхають громадянина на обман системи.