Атомна боротьба — не страшна і гуманна, або до чого привів сон розуму

87


Атомне бомбардування міста Нагасакі 9 серпня 1945 р
На сайті організації, в числі засновників якої МЗС і РАН Росії, з’явилася стаття, в якій по суті затверджується «гуманність» ядерної війни. Автор матеріалу «Міф ядерного стримування» хтось Валерій Алексєєв доводить, що особливої шкоди від використання ядерної зброї немає.
Феноменальну статтю, по суті виправдує застосування ядерної зброї опублікував у березні цього року сайт «Російської ради з міжнародних справ», засновниками якого, між іншим, виступають – МЗС Росії, міністерства освіти та науки, РАН, РССП та Інтерфакс!
Автор матеріалу «Міф ядерного стримування» хтось Валерій Алексєєв послідовно доводить, що особливої шкоди від використання ядерної зброї, і що в порівнянні з звичайними озброєннями, воно навіть виглядає гуманним…
Ядерна війна можлива і практично безпечна!
Руйнування світу не буде, так що не треба її боятися!
Радіація спадає швидко, так що ніхто особливо не захворіє!
В ув’язненні своїх роздумів автор робить такий висновок:
«Можливо, міф про фантастичної потужності ЯО був потрібен людству, змученому двома світовими війнами. Але тепер, коли людство набралося сил, він починає переходити в розряд сумнівних міфів. Суть ядерного стримування — загроза. Але загроза може бути дієвою тільки тоді, коли вона здається великої і жахливої. Досвід локального застосування ЯО і ядерних випробувань цю загрозу не підтверджує. Значить, залишається тримати її на віртуальному рівні. Росії треба постійно підтримувати й удосконалювати свій ядерний арсенал — хоча б для того, щоб у разі чого відповісти США адекватним зброєю. Однак при цьому треба пам’ятати: всі загрози нанести за допомогою ЯО противнику неприйнятний збиток — це поки ще гіпотеза, і може ЯО стати бойовою зброєю — питання відкрите…»
Зрозуміло, що розбирати і спростовувати весь цей жахливий маячня немає ніякої потреби, тут важливо інше: чому це публікується фактично від імені держави?
Економіст Яків Міркін, до речі, знайшов на цьому ж сайті і інший подібний приклад, більш ніж шестирічної давності «Можлива війна з Америкою», в якій йдеться про те, що війна між Росією і США не буде схожа на третю світову або «ядерний апокаліпсис». Ні, це буде маленька кабінетна війна, в якій обміняються парочкою «страшних ударів», а потім сядуть за стіл переговорів. Щось типу воєн XVIII століття. І наводиться безліч сценаріїв такої війни: Білорусь, Латвія, Естонія, Японія і т. п. Міркін задає більш ніж резонне питання: чия ця точка зору?
Держави? Або приватного збожеволілого від мілітарного свербежу автора (редактора)?
Читачі висловили свої думки з цього приводу, в тому числі і такі оригінальні, як Єгор Сєдов:
«Хто може так думати? Дуже старий або дуже хворий (або одне й друге разом)… як би людина… якому дуже боляче від думки про те, що він піде, а світ — залишиться. Як не дивно, досить багато в подіях, які на слуху, визначається саме такими істотами. Я не можу сказати, це сам «Алексєєв» — або його замовник… Для чого? Ось тут зрозуміліше, ніж з авторством. Величезний вплив на події перебудови справила концепція ядерної зими. Статті — спроба деконструкції…»
Айрат Шарафутдинов був більш категоричний:
«Думаю, що точка зору обумовлена розв’язуваної завданням. У чому ми можемо протистояти на рівних? Виходить тільки в «обмін ядерними ударами». Інших тим немає. І тоді підключається логіка, що цей обмін не смертельний. А що ще залишається робити?»
Зрозуміло, були висловлені і конспірологічні версії, як, наприклад, Олександром Махлаевым:
«Насправді це не дивний епізод і думка одного ідіота. Це більш складна і масштабна ситуація. В цілому, реалізується програма зі скорочення населення землі до 2 млрд. чоловік. Ці міркування чудово вписуються в логіку подібних програм. Локальні воєнні конфлікти із застосуванням тактичної ядерної зброї в певному плані можна прирівняти до локальних конфліктів в Сирії та Лівії. В рамках проксі воєн застосування зброї масового ураження вже ведеться. Фосфорні бомби, снаряди з обіднім ураном, хімічна зброя. Можливо біологічне. На жаль це не дурість окремого персонажа це більш складна і довгострокова стратегія ведення військових конфліктів яка нам називається…»
До речі, читачі з’ясували, хто ховається під псевдонімом Валерій Алексєєв. Про це написав Юрій Якубовський:
«У Лекторії СВОП минулої осені була доповідь на цю тему, Олексій Валерійович Фененко – д. і. н., ст. н. с. Інституту проблем міжнародної безпеки РАН, доцент Факультету світової політики МДУ імені М. в. Ломоносова «Не так страшна Бомба, як її малюють»…»
Ось такі люди займаються в Росії проблемами міжнародної безпеки і викладають студентам. Країна повинна знати своїх героїв.