Дозвольте представитися. Моє ім’я Олександр. І я — маніяк, без п’яти хвилин державний злочинець, холоднокровний убивця, терорист-екстреміст і взагалі потенційна загроза миру в усьому світі № 1. А все почалося з однієї простої речі — я люблю зброю. І найголовніше, не тільки люблю, але ще й маю у власності напівавтоматичний карабін. Зрозуміло, купив я його не для відпочинку в тирі і не для занять стрільбою — кому така дурниця в голову збреде, а як раз таки для того, щоб вбити кого-небудь. Ви що, не знали? Кожен власник зброї хоч раз в рік, та кого-небудь пристрелить. Інакше ломка починається. Сильніше, ніж від героїну.
Звичайно ж, моя стрілянина в ДОСААФовском тире з пістолета — це не корисна для здоров’я тренування та не вид активного відпочинку. Пістолети ж тільки бандитам потрібні. Ось і я буду у підворітті чергового громадянина з украденим із тиру, пістолет Марголіна чекати.
Ну і зберігаю я рушницю будинку не в цілях самооборони при якомусь звездеце, це вже точно. Швидше для того, щоб при якому-небудь пустячном конфлікті полподъезда перестріляти. Не згоден з моєю точкою зору в суперечці? А отримай-ка заряд дробу- “пятерочки” в обличчя!
Так що терорист я громадяни, бандит і терорист. А ось дружина нашого сусіда по дачі, за якої чоловік сп’яну з топірцем ганявся, сама винна — нєфіг чоловіка пиляти. І брат мого друга, проломивший обрізком труби голову перехожому — просто оступившийся хлопчик, який легких грошей захотів. Перестарався, правда, небагато: той перехожий тепер від баклажана тільки розмірами відрізняється. Нєфіг по підворіттях всяким ходити було. Ну і сестричка моя двоюрідна, дитину за двійку до тілесних ушкоджень середньої тяжкості избившая — просто нещасна мати одинак. В депресії перебувала — буває, чого вже там…
А якщо серйозно, задовбали мене вже люди, в тому числі і близькі, дивляться на легальних власників зброї як на злочинців. Так, я не сперечаюся, і серед них зустрічаються такі, але все ж, більшість злочинів у нашій країні відбуваються зовсім не наявними у людей на законних підставах зброєю.
