Автору історії «Я глухий і німий».
Чудово розумію ваше бажання побути наодинці з собою і музикою.
Сама, чекаючи на автобус, їдучи на роботу, одягаю навушники. Але коли бачу, що підходить людина явно з питанням, виймаю навушники і вислуховую його. Навіть якщо це маргінал.
Само собою, не до такої міри, щоб дізнатися, від чого померла його бабуся, а в корені питання. В силу можливості допоможу, підкажу, навіть часом подам, але це буває дуже рідко, та й просять про це люди, яким реально потрібно не на бухлишко.
А ви не боїтеся, що коли-небудь, не дай Бог, вас так само не почують?
