À la guerre comme à la guerre

429

Шановна хвора, давайте я вам поясню, чому ваше начальство так до вас ставиться.

Причина дуже проста, і називається вона «клієнт». Йому, бачте, плювати, в якому ви стані. Клієнт просто віддасть свої гроші в іншому місці, якщо не отримає бажаного у вас. Зрозуміло, мова йде про висококонкурентному середовищі, де клієнти Екшн сно королі. І, чесно кажучи, важко судити. От уявіть, що ви прийшли в магазин, а там немає потрібного вам товару. А поруч по вулиці — ще десяток таких магазинів, і ціни на цей товар скрізь однакові. Так от, чи погодитеся ви почекати, поки той, хто відповідає за визначений товар в тому магазині, куди ви зайшли, одужає, вийде з відпустки або вирішить ще якусь свою особисту проблему? Або просто підете наступного магазин?

І якщо ви мені заперечите: «Чому ж магазин, тобто фірма не зробить так, щоб навіть при хворобі одного співробітника справа не сходило?» — я відповім: «Так адже тоді виникають зайві витрати, які фірма змушена буде якось компенсувати». Підняти ціни? Це не варіант, із-за конкуренції. Знизити зарплату співробітникам? Ну навряд чи вам особисто це сподобається. Знизити прибуток? По-перше, не завжди це фізично можна зробити, по-друге, відразу постає питання: а навіщо тоді взагалі займатися цією справою?

Загалом не поспішайте кидатися брудом у ваших керівників, а спробуйте зрозуміти, що вони теж, як і ви, залежні від багатьох обставин. І постарайтеся в майбутньому діяти відповідно до цього. Наприклад, зміцнювати свій імунітет, ну або змиритися з неминучим звільненням у разі хвороби.

Як кажуть французи: а ля гер ком а ля ґер. Не ми придумали цей світ, і, як би ми не задолбались, нам треба під нього підлаштовуватися.